Епоха середньовіччя характеризується тим, що в основі світогляду знаходиться теоцентрична модель, яка зорієнтована передусім на людину як феномен, науковий інтерес до якої не змінився. В основі історичного розвитку людської цивілізації і культури лежить Божий план, промисел, провидіння. Відтак виникає християнсько – філософський напрям – провіденціалізм.

Під «провіденціалізмом» слід розуміти  ніщо інше як те, що історія людства зумовлена провидінням Божим. Термін належить авторитетному західному патристу, філософу Августину Аврелію, запозичений з його праці «Град Божий». В енциклопедичному філософському словнику дається пояснення терміну.

Провіденціалізм. Що таке провіденціалізм ?

Крім того, це поняття є характерним для таких релігій як іудаїзм, християнство, іслам, якими історія розуміється як втілення наперед встановленого плану Божого щодо  спасіння людини. Будучи розробленим, провіденціалізм стає в основі християнської історіографії епохи середньовіччя, започаткованої блаженним Августином Аврелієм. За провіденціалізмом припускається кінець історії.

Вже на початку ХVІІ століття провіденціалістські ідеї почав відстоювати Босює, проте  дві епохи – Відродження і Просвітництво мали зовсім інший підхід до історії, що ґрунтувався на «природньому законі», розумі, не вимагаючи при цьому провидіння. Німецький класичний філософ Георг Гегель без перебільшень стверджував, що світовими подіями керує божественне провидіння.

Аналогічні уявлення мали представники напрямків: томізму, словянофільсьва, неотомізму. Ідея провіденціалізму відстоювалася і в першій половині ХХ століття націонал-соціалістами, які благоволили перед народом та вождем, що здатний встановити панування над іншими народами та створити досконалу державу, що може проіснувати досить довго. Цей термін також використовують в широкому розумінні, коли зміни, загальний хід історії намагаються витлумачити як задум, зарання наперед встановлений та визначений волею.

Ми бачимо підхід до питання провіденціалізму Августина, який стверджує наступне: «Бо і сама наша воля перебуває в порядку причин, який, як визначений порядок, міститься у передбаченні Божому; тому що і людська воля являє собою причину людських дій. А тому, Той, Хто знає наперед причини усіх речей, ніяким чином не може не знати в числі цих причин і нашої волі, так як знає причини наших дій»[А.Аврелий, с.117]

Богдан Пегас

Література:

Блаженный Августин Аврелий. О граде Божием,2000, 672с.