Перше, ніж визначити предмет соціальної філософії, спробуємо зрозуміти поняття «соціальне», яке дуже часто можна зустріти у сучасній філософсько – соціологічній літературі. Так як цей термін має використовується в науці у вузькому і широкому розумінні. У вузькому смислі, поняття «соціального» розглядається як деяке існування особливої площини суспільних явищ, тобто чіткіше кажучи включає у собі соціальну сферу дослідження життя суспільства, в якому вирішується коло існуючих проблем, які власне торкаються інтересів людей.Такі проблеми торкаються в першу чергу соціуму: соціальне становище; місце людини у поділі громадської праці; умови трудової діяльності; трансформації одних соціальних груп в інші; життєвий рівень; освіта; охорона здоров’я; соціальне забезпечення. Усі ці проблеми вирішуються всередині соціальної сфери на підґрунті специфічних соціальних відносин, що носять специфічний для них характер.
А в широкому розумінні, це поняття має значення «громадського», що співпадає з ним за змістом і об’ємом. Тому поняття «громадське» є синонімом попереднього визначення. Воно означає процес усього того, що відбувається у суспільстві, але не в природі. У соціальній філософії, саме ж поняття може торкатися усіх процесів, які спостерігаються у суспільстві, в тому числі і самої соціальної сфери, особливо тих осіб, які відносяться до неї і виражають її ж специфіку.
Предметом соціальної філософії постає суспільство, його взаємодія з усіх сторін, тобто це є ціла соціальна система зі своїми законами функціонування і розвитку суспільства. Її цікавлять не політичні, економічні чи духовні явища, бо це є предметом інших наук, а власне місце і роль у цілісній структурі сучасного суспільства, яку вони відіграють в існуванні та власному розвитку.
Сама є соціальна філософія розглядає взаємодію між різними суспільствами. У полі її наукових досліджень розташовується ті процеси і явища громадського життя, які характеризують розвиток усього людства. У такому випадку предметом соціальної філософії може виступати історичний процес, взаємодії суб’єктивних і об’єктивних сторін, а також закономірність його розвитку.
Саме в процесі практичної духовної, соціально – політичної, наукової, моральної, естетичної діяльності, люди виробляють матеріальні і духовні блага.
Богдан Стрикалюк
