Невже історичні помилки не навчили безумців зупинитися на шляху підлої омани, фальшивих гасел, лицемірної любові і гіркої брехні. Скільки ще можна стругати кілка на голові, щоб врешті дійшло, проснулися від «сонної пелени», яка закриває реальне світовідчуття, в якому почуваєшся «ходячим пішаком», що ось майже не нарветься на спеціально підготовлені «міни».
Коли у мізках майже нічого не лишається, робиш цілком свідомий вибір, який вирішує майбутнє усіх на Планеті Ікс, то відчуваєш себе загубленим у космосі на багато століть. І досі у твоїй свідомості звучать наче дзвони слова великого сподвижника духу нації митрополита Андрея Шептицького: «Патріот – це не той, хто б’є себе у груди посеред майдану, а тихо працює на благо вітчизни».
Патріотизм проявляється далеко на Сході нашої держави – України, там ніхто не скаче і не заявляє, а усвідомлює те, що має у своєму серці любов до Батьківщини. Тому й зароджується патріотизм у серці кожного із нас, не зважаючи на перешкоди шляху. Патріотизм – усвідомлення і відчуття людиною свободи від режиму, який робив із нас «послушних рабів».
Живе козацька слава і повіки не вмирає, ми будемо стояти до кінця нашої свободи і звільнимо її від тирана, що піде з вічною ганьбою зі сторінок новітньої історії, яку напише молода інтелігенція для майбутніх поколінь.
Пегас
