Імперія Парфії об’єднувала різноманітні етнічні групи та культурні традиції, залишаючи кожного з них вірним своїм віруванням. Хоча у парфян були тісні контакти з євреями та християнськими громадами, трьома основними релігійними фундаментами були грецький пантеон, зороастризм та мітраїзм.
Що стосується вірувань самого народу Парфії, то вони залишили досить обмежені записи про своє релігійне життя. Проте, аналізуючи практичні аспекти їхнього життя та спостерігаючи етнічні коріння, можна розкрити ключові елементи їхньої віри. Релігійні погляди парфян відображали вплив скіфської та грецької культур, з яких вони виникли.
Спочатку слід звернутися до скіфського коріння парфян. Походження парфян з східного степу вказує на сильний вплив скіфської культури. Скіфи були відомі як воєнна нація, яка швидко розширювалася, використовуючи кінницю та стрільців.
Парфянська імперія успадкувала багато військових стратегій і тактик від своїх скіфських попередників. Але разом з військовою традицією парфяни прийняли також і деякі релігійні уявлення. Наприклад, зображення неба, яке зустрічається з землею на горизонті, відображало основний символічний образ для скіфів. Для них небо та земля мали особливу богословську вагу. Ще одним ключовим елементом скіфської та, відповідно, парфянської віри був вогонь. Вогонь не лише мав практичне значення для життя в степу, але й символізував велику духовну силу. Його освячення та захист від диких тварин були важливими аспектами скіфського життя, а отже, і їхньої релігії.
Геродот описує вісьмох богів, яким скіфи вклонялися. Така культова система вказує на істотний вплив грецької культури на скіфське віросповідання. Наприклад, Тавіта або Табіті, що представляла богиню вогню, мала глибокі аналогії з грецькою Гестією. Існували також інші боги, які зближували скіфську та грецьку традиції, такі як Апі (Мати-Земля), Аполлон та Афродіта. Крім цього, сонце та війна відігравали важливу роль у релігійних поглядах скіфів і, відповідно, парфян. Сонце вважалося символом божественної потужності, а бог війни був покровителем військових справ і воїнів.
Звідси випливає, що парфянська релігія була результатом взаємодії різних культурних традицій, зокрема скіфської та грецької. Це унікальне поєднання робило парфянську віру інтересним об’єктом вивчення та розуміння. Вона не лише відображала духовні прагнення імперії, але й показувала, як релігійні ідеї можуть змінюватися та розвиватися в умовах міжкультурного взаємодії.
Іван Гудзенко
