Памфіл Юркевич вважається одним із найталановитіших українських філософів ХІХ століття поряд з іншими видатними мислителями ХVІІ століття. Народився майбутній філософ 1827 року в родині священика на Полтавщині. Отримав прекрасне виховання від батьків, дуже добре навчався у Полтавській гімназії, яку закінчив відмінно, а вже потім продовжив навчання у КДА. У 1851 р. — призначений керівником з філософських наук, а з 1852 р. – здобув ступінь магістра.У 1857 р. – Памфілу було доручено викладання німецької мови, а у 1861 р. — призначено на університетську посаду у роді ординарного професора. Пізніше його було запрошено очолювати філософську кафедру при Московському університеті. Займав викладацькою діяльністю у вчительській семінарії при військовому відомстві, особливо такими спеціальними науковими дисциплінами як педагогіка. З 1869 – 1873 р. – очолює посаду декана при історико — філософському факультеті.
Написав низку праць, які до сьогоднішнього часу зберігаються у так званих «Трудах Київської Духовної Семінарії», в інших видавництвах, періодичних виданнях: «Ідея», «Матеріалізм та завдання філософії»; основний його філософський труд «Серце та його важливість у духовному житті людини за вченням Слова Божого» , «Докази Божого буття»; «З науки про людський дух» та інші. Переважно ці праці датуються 1857 – 1866 роками. Серед праць в галузі педагогіки, найбільш помітнішими є: «Читання про виховання», «Курс загальної педагогіки з додатками ». Куртман дуже сильно вплинув на Юркевича і його подальшу філософську діяльність.
Памфіл Юркевич блискуче проявив себе як розумний і досвідчений діяч. Він написав книгу, яка містила у собі дві частини. У першій йшла мова стосовно загального вчення про виховання , у другій — містило загальну доктрину навчання. Юркевич піддавався нападам зі сторони його опонента – Чернишевського. Чернишеський різко виступав проти Юркевича щодо його розбору твору «Антропологічного принципу у філософії».
Праця була надрукована у комплексній роботі «Труди КДА». Більшість дослідників вважали, що в дискусії з Чернишевським перевагу мав Юркевич. Відомий послідовник слов’янської філософії Соловйов прекрасно оцінив та охарактеризував Юркевича за його ідеалістичну філософію, на відміну від німецького ідеалізму Канта та Гегеля. Так в Гегеля, Памфіл знаходить форму невиліковної манії великої думки про себе. Юркевич виділяв справжніх філософів: Бема, Лейбніца, Сведенборга.
Юркевич притримувався позиції обмеженого незалежного емпіризму, в якому все раціональне та надраціональне існує емпірично в універсальному людському досвіді з не меншими правами на визнання.
Юркевич застерігав від змішання понять «абсолютні знання» та «знання про абсолют». Памфіл Юркевич визначає три шляхи:
- Сердечне релігійне відчуття
- Добросовісне
- Містичне споглядання
В основі його вчення лежить філософія серця. Серце – це центр душевного та духовного життя людини за Юркевичем, оскільки у ньому зароджуються людська рішучість за вчинки, наміри та її бажання, є місцем вияву волі та людських бажань. Серце на думку філософа є нічим іншим як центром морального людського життя. у серці можуть поєднуватися моральні людські стани. Серце – це вихідний пункт усього доброго або ж злого у слові, думці, людських вчинках.
Воно є скрижалями, на якому закарбований натуралістичний моральний закон. Це центр усіх р переживань релігійної людини. Світ – це лише система усіх без винятку життєвих явиш, наповнений красою, але він відкривається тільки в глибині серця, з якого відповідно – мислення. Юркевич крім того приділяє велику вагу пізнанню. За його словами, серце вважається центром пізнавальної діяльності людської душі. Розум та голова тільки керують цим процесом, а от серце — його утворює. У нашому мисленні відображається дійсність на підґрунті існуючих вражень від зовнішнього світу. Філософ відштовхуючись від цієї проблеми, виділяє два аспекти. З однієї сторони – це знання про зовнішні предмети , в якій присутня властива їм уява, а з іншої — душевний стан, який проявляється через уяву та знання.
Людський розум — це світло, проте духовне життя людини має здатність виникати ще раніше за це світло, перебуваючи у темряві людської душі. Істинні знання можуть принести користь людині лише тоді, якщо знайдуть місце у самому серці. У біблійній концепції, серце приховане на підґрунті житті духа, з моральним початком у християнстві, а тому стоїть завдання — з’ясувати значення моральності в потребах практичної філософії. Юркевич також виступав за спів гармонію знань та віри, оскільки у вченні філософа стосовно серця прослідковується закладання підґрунтя саме релігійної свідомості людства.
Памфіл Юркевич схилявся до містицизму. Був людиною обачною, але про спіритизм ніколи не писав, проте цікавився цим і щось від нього чекав. Памфіл Юркевич помер 4 жовтня у 1874 році.
Богдан Стрикалюк
