Історія філософії, Українська філософія        14 Вересня 2014        513         1 коментар

Памфіл Юркевич

jurПамфіл Юркевич  вважається  одним із найталановитіших  українських філософів ХІХ століття  поряд з іншими видатними мислителями  ХVІІ століття.  Народився майбутній філософ   1827  року в  родині священика  на Полтавщині.  Отримав прекрасне виховання  від батьків, дуже добре навчався   у Полтавській гімназії, яку закінчив  відмінно, а вже потім  продовжив навчання  у КДА.  У 1851 р. –  призначений  керівником  з філософських наук,  а  з 1852 р. – здобув  ступінь магістра.

У 1857 р. –  Памфілу  було доручено викладання  німецької мови, а у 1861 р. –  призначено на університетську  посаду  у роді ординарного  професора.  Пізніше  його було запрошено очолювати  філософську кафедру  при Московському університеті.  Займав викладацькою діяльністю  у вчительській   семінарії  при військовому відомстві, особливо  такими спеціальними  науковими дисциплінами як педагогіка.  З 1869 – 1873 р. – очолює посаду декана   при історико – філософському факультеті.

Написав низку праць, які  до сьогоднішнього  часу зберігаються  у  так званих  «Трудах Київської Духовної Семінарії», в інших видавництвах, періодичних виданнях:  «Ідея»,  «Матеріалізм та завдання  філософії»; основний його філософський труд  «Серце  та його важливість  у духовному житті людини за вченням Слова Божого» , «Докази Божого буття»; «З науки про людський дух» та інші. Переважно ці праці датуються 1857 – 1866 роками.  Серед  праць в галузі педагогіки, найбільш  помітнішими є: «Читання про виховання», «Курс загальної  педагогіки з додатками ». Куртман дуже сильно вплинув  на  Юркевича  і його подальшу філософську діяльність.

Памфіл  Юркевич  блискуче проявив себе  як  розумний і  досвідчений  діяч.   Він написав  книгу, яка містила у собі дві частини.  У першій  йшла  мова  стосовно  загального   вчення про виховання ,  у другій  – містило загальну доктрину навчання.  Юркевич піддавався  нападам  зі сторони його опонента – Чернишевського.  Чернишеський  різко  виступав  проти Юркевича  щодо  його розбору  твору  «Антропологічного  принципу  у філософії».

Праця була надрукована   у  комплексній  роботі «Труди КДА».  Більшість  дослідників  вважали, що  в  дискусії  з  Чернишевським  перевагу мав  Юркевич.  Відомий  послідовник  слов’янської  філософії  Соловйов   прекрасно оцінив   та охарактеризував   Юркевича  за його ідеалістичну філософію, на відміну від  німецького  ідеалізму  Канта та Гегеля. Так  в Гегеля, Памфіл  знаходить  форму  невиліковної   манії великої думки про себе.  Юркевич  виділяв  справжніх філософів: Бема, Лейбніца, Сведенборга.

Юркевич  притримувався  позиції   обмеженого  незалежного  емпіризму,  в якому  все  раціональне  та  надраціональне  існує  емпірично  в універсальному  людському досвіді з  не меншими правами на  визнання.

Юркевич  застерігав  від  змішання  понять  «абсолютні  знання» та «знання про  абсолют». Памфіл Юркевич  визначає  три  шляхи:

  • Сердечне релігійне відчуття
  • Добросовісне
  • Містичне споглядання

В основі  його вчення лежить філософія серця.  Серце – це центр  душевного та духовного  життя людини за Юркевичем, оскільки  у ньому   зароджуються людська  рішучість  за вчинки,   наміри та її бажання,  є місцем  вияву волі та людських бажань.  Серце на думку філософа є нічим іншим як  центром   морального людського життя.  у серці можуть поєднуватися   моральні людські стани.  Серце – це вихідний  пункт  усього  доброго або ж злого  у слові, думці, людських вчинках.

Воно є скрижалями,  на якому  закарбований натуралістичний   моральний  закон.  Це  центр усіх р переживань релігійної людини.   Світ – це лише система  усіх без  винятку  життєвих  явиш,  наповнений  красою, але  він  відкривається  тільки в глибині серця, з якого відповідно – мислення.  Юркевич крім того приділяє велику вагу  пізнанню.  За його словами, серце  вважається  центром   пізнавальної діяльності  людської душі. Розум та голова   тільки керують цим процесом, а от  серце –  його утворює.   У нашому мисленні  відображається  дійсність на підґрунті   існуючих  вражень  від зовнішнього  світу.  Філософ  відштовхуючись від  цієї проблеми, виділяє   два аспекти.  З однієї сторони – це знання про  зовнішні предмети , в якій присутня властива  їм уява, а з іншої  –   душевний стан,  який проявляється   через  уяву та знання.

Людський  розум  – це світло,  проте  духовне життя людини   має здатність виникати  ще раніше за це світло,  перебуваючи  у  темряві  людської  душі. Істинні знання можуть принести   користь  людині лише   тоді,  якщо  знайдуть  місце  у  самому серці. У біблійній концепції,  серце  приховане  на підґрунті   житті духа,  з моральним  початком у християнстві, а тому  стоїть  завдання –  з’ясувати  значення    моральності  в  потребах  практичної філософії.    Юркевич    також виступав  за  спів гармонію  знань та віри,  оскільки  у вченні  філософа  стосовно  серця  прослідковується  закладання  підґрунтя  саме  релігійної  свідомості  людства.

Памфіл   Юркевич   схилявся  до  містицизму.  Був   людиною  обачною, але про спіритизм  ніколи не писав, проте  цікавився   цим  і щось від нього чекав.   Памфіл Юркевич  помер  4 жовтня  у 1874 році.

Богдан Стрикалюк

Обговорення: 1 коментар
  1. Світлана сказав:

    Цікавий український філософ, до кінця ще не вивчений. Найбільше мені подобається його філософія серця. Цікава концепція

    Відповіcти

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Новий ресурс про християнство

Рубрики
Ми у Facebook