Іван Домбровський

domПро біографію   Івана  Домбровського  збереглося  мало свідчень.  Для  української філософії  він  відіграв чимало  важливу  роль  у  відроджені   історії  культури  народу. Відомо лише  те, що  точного року його народження  і смерті  немає.  Україно – польського поета   відносять до першої половини ХVІІ  століття.   Домбровський – представник  ранньої гуманістичної  філософії літератури, отримав  наукову  ступінь  доктора філософії,  а також аудитора.

Історико –  філософські праці  автора  датуються  приблизно 1618  та 1637 роками.  Домбровський відстоює  ідею рівноправності  народів  української землі. Він  пишався тим, що був  за походженням русином, а тому  вирішив дослідити  свій  же  родовід,  беручи  початок від   могутньої держави – Київська Русь.  У своїй латино мовній поемі  «Дніпровські камені»   описує   історичні минулі часи України, а також реалії  етносоціального та етнокультурного  характерів.

Домбровський проводить дуже чітку хронологію   в історії України-Руси, починаючи від  430 року і закінчуючи  1618 роком. Поема    Домбровського наскрізь просякнута  буттям   народу Руси-України. Через  неї   він  намагається відкрити  Україну  для  молодої  інтелігенції  із Західної Європи.  Домбровським   наголошується про  перемоги в баталіях  русичів як  продовження  героїзму, патріотизму  військових запорізьких козаків, подвиги яких надихають   інших, разом з тим   подають  моральний урок  і  натхненну духовність  наших предків  для сучасного  українського суспільства, в т ому числі і молодого покоління  України.

Героїзм   запорозьких  військ   прямо  підпорядковувався   пошукам  автора  якихось  культурно-історичних ідентичностей  в українському народі.  Автор  розглядає людину у вигляді  реального   дієвого    історичного суб’єкта,  схильного  до  свідомого  соціально-морального вибору.  Поема  Домбровського   охоплює історичну тематику.   Він  у захваті  від свободи українського  духу, не підпорядкованому  окатоличенню, вірному  встановленим  старим звичаям, замість чужих.  Патріотизм  тісно переплітається  з  Домбровським.  Автор  вихваляє   тих людей, що не  є  байдужими  до потрясінь у рідному краї, тих,  які  відновлюють храми  міста Києва;  сумували  з  приводу  зруйнованих  храмів.

Домбровський  закликає  сучасних нащадків  пробудити у собі  ті патріотичні почуття  які були присутні  у  наших  предках – русичах, козаках. Адже на його думку людина  гідна  місця  в історії. Сам автор  стверджує, що  українці насправді  ж забувають   свою історію, ледве згадуючи  минулу славу та величність.  Домбровський  звертається  до  усіх католиків, в  жилах  яких   пульсує  українська  кров  для  того щоб відновити  руїни Києва – столицю всемогутньої   держави.  Київ для Домбровського  – духовний центр  з об’єднаними навколо  руськими  землями.    Потенційний  філософ   виступає  за широку освіту населення країни.  Ідеалом  керівника у державі  для нього  є  філософ, що посідає  трон,  піклуючись  про суспільне благо.  Домбровський   відстоює  ідею  справедливості, виділяючи  такі   добродійства  як благодійництво, відважність, освіченість.  Як видно  з поглядів філософа,  люди  можуть самі собі кувати  долю з допомогою  власної  дієвості.  Домбровський    використовує  у своїй   поемі епітети і інші  літературні стилі, характерні  для ренесансного  гуманізму.

Богдан Стрикалюк

Коментування закрито

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook