Політична філософія        28 Лютого 2016        328         Прокоментуй!

Отто Штрассер

Шрассе2 (1)1.Життя

Отто Штрассер – один із видних ідеологів соціалізму ХХ століття, що поєднав елементи марксизму із національною самосвідомістю. Увійшов у історію, як один із головних лідерів лівого (антикапіталістичного) націонал-соціалізму в Німеччині.

Народився 10 вересня 1897 року в Віндсхаймі, що в Баварії. Сім’я його була соціалістична. Батько – Петер – написав брошуру «Das Neue Wesen» («Нове буття»), де виклав соціалізм із християнською та національною специфікою. Його старший брат – Грегор – теж знаходився під впливом батькових, і в подальшому став лідером соціалістичного крила в НСДАП. Студентом вивчав політичну економію та юриспруденцію. Коли в 1914 році почалася Перша Світова війна, то визвався добровольцем. Був двічі поранений. За активну участь був нагороджений Залізним Хрестом та орденом Максиміліана-Йосифа. Разом із Грегором був одним із учасників розгрому Баварської Радянської Республіки.

Після закінчення Першої Світової знову навчається та починає політичну діяльність із соціал-демократичного середовища. Зокрема засновує в німецькій столиці «Університетську асоціацію активістів соціал-демократів». В 1920 році виступає, як один із лідерів подавлення реакційного капповського путчу. Зокрема в Штегліці – робочому районі Берліна – під його керівництвом були три пролетарські сотні. Згодом Отто відмовляється від соціал-демократії. Однією із головних причин тому послужила відмова Соціал-демократичної партії від націоналізації.

В 1924 році його старший брат засновує газету «Берлінер арбайтер цайтунг», де Отто став головним редактором. В 1925 році, вслід за Грегором, стає членом сумнозвісної НСДАП. Із самого початку знайомства із Гітлером став його ярим антипатиком. Тоді ж, на противагу гітлеризму, обґрунтував північно-німецький націонал-соціалізм. Його тодішнім соратником, як не дивно, був Йозеф Гебельс. Одначе в наступному році на партійній конференції його фракція була розгромлена. Незважаючи на це, він разом із старшим братом залишилися лідерами НСДАП, до останнього бажаючи зробити її повністю соціалістичною.

Протиріччя між лівим антикапіталістичним та правим ультра-націоналістичним расистським крилом були напружені, і в 1930 році він виходить із партії. Окрім неприйняття гітлеризму та самого фюрера, причиною була також тісна співпраця НСДАП із великим капіталом та аристократією. Свій вихід із партії він завершує гучним гаслом: «Соціалісти виходять із НСДАП». Одначе, Грегор і більшість лівого крила не йдуть за ним вслід, що в майбутньому привело до трагічних наслідків. На основі його партії – Бойового союзу революційних націонал-соціалістів – створюється антигітлерівський «Чорний фронт», який об’єднує німецьких національних соціалістів. А у Австрії засновується його осередок.

1933 році, після приходу нацистів до влади, його партія забороняється та репресується. Йому самому вдається втекти в Австрію, а згодом в Чехословаччину. Наступного року відбувається «Ніч довгих ножів», в результаті якої знищується соціалістичне крило НСДАП. Жертвами репресії став Грегор, і Отто став єдиним лідером німецьких національних соціалістів. Підпільні штрассеристи діяли лише до 1937 року, коли були повністю розгромлені.

Отто Штрассер поневірявся спочатку в Франції, а потім в Швейцарії. В останній країні він умовив залишитися сім’ю, а сам втікає на Бермуди. Тим часом в Третьому Рейхові за його голову пропонується винагорода у півмільйона доларів. Згодом оселяється в Канаді, де живе до середини 1950-х. Під час війни активно виступає за симпатії німців у всьому світі та за падіння нацизму. Також він співпрацював із союзниками.

Одначе, попри все це, його і далі асоціюють із нацистами, а після завершення війни спочатку союзники, а потім і західнонімецький уряд, не пускають назад на батьківщину. Та все-таки 1955 року, рішенням Федерального адміністративного суду, він стає громадянином ФРН. Оселяється в Мюнхені, де і живе до самої смерті. Наступного року засновує соціалістичну та націоналістичну партію – Німецький соціальний союз, який так і не набув популярності серед німців.

До останнього був вірний своїм поглядам. Одним із найбільш відомих його творів є мемуари «Гітлер і я». Помер Отто Штрассер 1974 року в своєму рідному баварському краю.

  1. Погляди

Ідеологічна приналежність штрассеризму була і є дискусійним та глибоко заідеологізованим питанням. Комуністи, попри його явну симпатію до СРСР, що виражалося в тому, що Штрассер був завжди за тісну співпрацю із Радянським Союзом та інтернаціональну солідарність проти імперіалізму, і досі вважають його нацистом. З іншої сторони, нацисти і неонацисти, завжди різко засуджували Штрассера за його симпатії комуністам. Сам Гітлер називав його «салонним марксистом», тоді як леніністи накинули на нього свій улюблений ярлик: дрібнобуржуазний. Як на думку автора, штрассеризм варто просто назвати не-інтернаціональним соціалізмом, бо термін «націонал-соціалізм» несе в собі явно негативну асоціацію.

По тенденції і досі в академічних колах абсолютно ворожі, як в ідеології, так і на практиці, гітлеризм та штрассеризм об’єднують в якийсь абсолютно розмитий нацизм. Перша ідеологія виступає, як представник фашизму, хай навіть і набуває специфічного забарвлення через расову теорію. Одначе в гітлеризмі ми зустрічаємо такі фашистські ознаки, як відвертий антидемократизм, постійний етатизм (всевладдя держави), поділ суспільства на еліту і маси (елітаризм), імперські замашки та загравання із реакційними ідеями і колами. Подібного ми не бачимо в ідеях Отто Шрассера. По багатьох ознаках його світогляд є соціалізмом, але немарксистського напрямку, хоча не так сильно виражений. Давайте розглянемо штрассеризм детальніше.

На відміну від антимарксиста Гітлера, Отто визнав значну роль Карла Маркса в дослідженні розвитку суспільства. Та попри це, мав із останнім ряд суттєвих відмінностей.

Націоналізація визнається лише часткова, а саме землі та засобів виробництва. Розмах останньої десь трохи більше половини господарства. Також визнається монополія держави на зовнішню торгівлю.

Власність у Штрасера набуває унікального характеру. Він виступає проти права власності, але не проти користування. На практиці це означає, що люди виступають в ролі такого собі пожиттєвого орендаря із правом передачі у спадок. Користування не допускає продажі та знищення майна. По-суті, це специфічна відміна приватної власності.

Вважається, що штрассеристи за планову економіку, але не таку централізовану, як радянська.

Як будь-який соціалізм, штрассеризм за робочий контроль. Зокрема, вони виступали за співучасть трудящих в прибутку та співуправлінні підприємства, разом із «орендарем» та державою.

Політично пропонувався Єдиний Фронт революційних партій та профспілок, включаючи і комуністичні, який стане єдиною правлячою силою. Також стверджується про окремі самоврядуванні органи для селян, робітників та середнього класу. Але варто зазначити, що штрассеризм, по-суті, авторитарна ідеологія, адже його демократичність нежиттєздатна і на практиці привела би до диктатури.

Класова боротьба розумілася особливо. Спочатку вона потрібна, щоб прийти до влади. Жертвами має стати лише незначна частина експлуататорів та гнобителів. Дрібна буржуазія, на відміну від Маркса, не зачіпається. Після встановлення свого режиму, штрассеристи засуджують будь-яку класову боротьбу всередині одного народу. Треба визнати, що це дещо зближує дану ідеологію із гітлеризмом.

Отто засуджує інтернаціоналізм, як шкідливе явище, а поміркований націоналізм визнається необхідним. Соціалізм повинен відповідати національному духові нації. Для німців, на думку Штрасссера, це означало більш аграрний, ніж індустріальний, характер життя. Штрассеризм варто називати навіть не національним, а націоналістичним соціалізмом. Суть можна виразити в такому лозунгові: «Соціальне і національне визволення трудящих мас нації».

Штрассер абсолютно заперечував арійську расову нісенітницю Гітлера. Кожен народ має право на самовизначення. Наприклад, штрассеристи були на стороні народів Індії, що в той час боролися проти британського колоніалізму. В літературі Отто згадується, як антисіоніст, попри те, що він співпрацював із євреями, визнавав за ними право національної меншини та був за створення держави Ізраїль. Але з іншої сторони він наполягав, що нації перебувають у боротьбі між собою, і тому війна за простір є неминучою, коли в тому є крайня потреба.

В культурі пропонується релігійність, а конкретно християнські цінності.

  1. Вплив

Варто зазначити, що Отто Штрассер не був першим, хто поєднав ідеї соціалізму із ідеями націоналізму чи патріотизму. Вже у його час були австромарксисти, з їх національним марксизмом; пролетарський націоналізм в Італії та націонал-комуністи в Україні. Одначе саме йому судилося стати основою, від якої відштовхуються національні соціалісти та ліві націоналісти і по цей день. Спочатку штрассеризм  був німецькою моделлю, але згодом набув універсального значення.

Напевно, він був одним із перших творців ідеї “Європейського союзу”. Ще в серединні ХХ ст. він розробив концепцію “середньоєвропейських сполучених штатів”.

Слово «нацизм» походить від слова «наци», що ймовірно увів у вжиток Штрассер. Якщо своїх однодумців називав націонал-соціалістами, то прихильників Гітлера – наци. Причина в тому, що так Отто звертав увагу на те, що гітлеристи були надто сконцентровані на національно-расових питаннях.

Зробимо короткий огляд власне штрассериських угрупувань. В Німеччині в кінці 1960-х років в Націонал-демократичній партії Німеччини була потужна штрассерська фракція. В подальшому це були Націонал-соціалістичний рух Німеччини, Національний фронт та Вільна німецька робоча партія.

У Франції до них варто зарахувати «Groupe Union Defense» та «Renouveau Francais». У Великобританії це були: Інтернаціональна третя позиція, Англійський націоналістичний рух та Націонал-революційна фракція.

В наш час також є організації, що хоч почасти ґрунтуються на ідеях Отто, діють в Європі, Росії, США, Австралії та Новій Зеландії. До прикладу, в Греції діє «Чорна лілія». Націонал-більшовистська партія в Росії теж ідеологічно завдячує деяким положенням розглядуваної ідеології. В Україні до 2009 року діяла Українська націонал-трудова партія.

Ідеї Штрассера зробили деякий вплив на лівих націоналістів. А його символіка – перехрещенні меч та молот – і досі використовуються тими, що у різній мірі поєднують національні та соціальні ідеї.

Для українців Штрассер цінний тим, що пропонує альтернативу між проросійськими лівими та проєвропейськими правими, а саме патріотичну лівицю. А його модель співуправління підприємства, може зменшити соціальну напругу, гуманізувіати економіку та зменшити негативний вплив олігархії.

Штрассеризм

Матеріал з відкритих джерел

підготував Андрій Дмитрук

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook