Суспільство заснувалося в 2003 році на честь дати 250-річчя від дня заснування Ордена лицарів — масонів Вибраних Коенів Всесвіту, засновником якого став Мартінес де Паскуаліс.
Учасники Ордену є послідовниками традицій і звичаїв прихованого суспільства розенкрейцерів, вивчають, досліджують і поширюють видання про вчення «Мартинізм».
Головне ядро Ордену розташовується в Норвегії, але інші філії розташовані також в деяких інших країнах світу.
Історія Ордену починається приблизно з 1754 року. Батько засновника Ордену Мартінеса де Паскуаліса був Майстром масоном і мав патент на відкриття нових Лож. Даний патент він передав синові і той, в 1754 році зібравши членів, створив Капітул Шотландських Суддів. За допомогою даного патенту він сформував 5 Лож і в 1765 році отримав схвалення на їх дію від Французької Великої Ложі. У 1767 році було організовано Верховне Святилище, яке розмістило свої Ложі майже у всіх французьких містах.
У 1774 році Мартінес вмирає, і Орден поступово втрачає активні позиції, не проявляючи ініціативи в суспільстві. Але найпалкіші послідовники продовжували підтримувати життя ордена в нечисленних групах. Через 250 років знову були затверджені Верховні Коени.
Орден залишив в своїй діяльності важливі частини вчення без зміни, але вніс деякі зміни з метою свого існування в сьогоднішньому світі. Ритуали були реформовані з метою вилучення масонського виду і в них були внесені елементи християнства. Так само до вивчення додані вчення послідовників Паскуаліса Сен — Мартіна, І. В. Лопухіна і Н. Новикова.
Місією Ордену є допомога людині в зціленні його від поранень, завданих людьми самим собі, відірвавшись від Бога. Людина зможе повернутися в Рай, лише за допомогою Христа і деяких теургічних ритуалів. Для цього вивчається безліч ритуалів: особливих молитов і екзорцизму.
В цілому навчання в Ордені має на увазі вивчення трьох напрямків течій, таких як християнський містицизм, каббала і мартинізм. Основоположними у вивченні вчення є видання: «Практична Магія», «Трактат про реінтеграцію», «Людина Бажання» і «Орден мартиністів».
Іван Гудзенко
