Октавіан Август – одна із яскравих постатей в історії Стародавнього Риму, нащадок і правонаступник імператора Юлія Цезаря, ключова фігура в суспільно-політичному та громадському житті римлян.

Повне ім’я Гай Юлій Цезар Октавіан Август. Народився 63 року до нашої ери в Палатині (Римська імперія). Ще при  народженні став називатися Гаєм Октавієм Фуріном. Родина Октавіана була багатою, а сам він приходився для Юлія Цезаря внучатим племінником. У п’ятирічному віці втрачає свого батька – намісника Македонії.  Його матір була сестрою римського імператора Цезаря, котра після смерті свого чоловіка вдруге вийшла заміж за консула Луція Філіппа.

У юнацькому віці перебуває в імператорському палаці поруч з Юлієм Цезарем – дядьком Октавіана. Через імператора удостоюється військових нагород, носіння звань – патрицій, понтифік. Так як Цезар був бездітний, він всиновив хлопця, зробивши того спадкоємцем власності, спадкоємцем та претендентом на імператорський трон.

У 44 році до нашої ери, згідно завіту був всиновленим імператором Гаєм Юлієм Цезарем і ознайомлений з соціально-політичним життям республіки. Йому та сестрі Октавії поет Вергілій читав свою «Енеїду». Перейнявши поезію, Октавіан відправляється на навчання до Аполлонії Іллірійської. Дізнавшись про трагічну смерть Цезаря швидко поспішає до Риму. Потрібно було якомога швидше зайняти трон. На той час Октавіану виповнилося вісімнадцять років, був недосвідченим.

Противником Октавіана виступає Марк Антоній, котрий отримав заслужений авторитет, зосередив у власних руках фінанси та увесь архів Цезаря, рекомендуючи майбутньому спадкоємцю не розраховувати на ладу.  Оскільки Марк не бажав ділитися владою, Октавіан вирішує боротися з ним в інший спосіб: оголошує себе правонаступником після Юлія Цезаря, взявши ім’я покійного правителя. Октавіан роздає гроші римському народу, котрі ще заповів попередній імператор і в честь перемоги свого діда влаштовує ігри. Октавіана підтримує філософ Цицерон, усіляко сприяючи йому як майбутньому правителю римської держави.

Зібравши велику чисельність війська Октавіан оголошує війну Марку Антонію. Сенат йде за Цицероном і визнає Октавіана сенатором. Марк Антоній зазнає поразки. У 43 році до нашої ери Октавіана підносять у титулі консула. Прихід до влади Октавіана позначився на переслідуванні поза законом вбивць Цезаря. Політичний союз між Марком Антонієм, Марком Лепідом та Октавіаном став носити назву «тріумвірат». Октавіан заручивсь підтримкою Марка Антонія їде в Македонію, що віддати «по заслугам» вбивцям Цезаря – Бруту та Касію.

З 42 року до нашої ери Марку Антонію належали провінції Сходу, Октавіан повертається в Рим. Октавіан веде війну в Перузії, котра спеціально була спровокована його родичами. Октавіану вдалося вирішити цей конфлікт примиренням і можливістю Марка Антонія взяти за дружину сестру імператора Октавію. У 38 році до нашої ери Октавіан Август зміцнює Римську імперію, отримуючи право судді і трибуна. Влада Октавіану належала як на Заході так і на Сході. У 35-33 роках до нашої ери внаслідок військових дій Октавіаном укріплюються позиції.

Коли п’ятирічний термін дійшов свого кінця, Марк Антоній не здогадувався що його чекає після любовних утіх з Клеопатрою. Римський народ присягнув на вірність Октавіану Августу, а не Марку Антонію, що стало роковим для останнього. У 31 році до нашої ери римський імператор Октавіан оголошує війну єгипетській цариці Клеопатрі.

Армії, які перейшли на сторону Октавіана завдали нищівного удару по Клеопатрі з Марком Антонієм. Довідавшись про  прибуття військ на чолі з імператором Октавіаном, Марк Антоній та Клеопатра закінчують життя самогубством. Після завоювання Єгипту, імператор в’їхав з військом в місто Рим, де його з перемогою вітав народ: «Аве Цезар Октавіан!». У 31 році до нашої ери Октавіан переходить до державних реформ, проводить перепис населення, розганяє неугодних із Сенату, врегульовую справи в провінціях імперії.

Протягом десяти років  укріплює свої володіння в Сирії, Єгипті, Іспанії, Галії, мав право оголошень війн та укладання угод. У його підпорядкуванні знаходилось сім римських легіонів. Зображення імператора почали чеканити на монетах, з написом на них: «Захисник свободи римського народу». Налагоджує зв’язки у західних регіонах з тими племенами, які не бажали підпорядковуватися.

У 23 році до нашої ери, у зв’язку з ризиком змови деяких проти нього відмовляється від консульства. Після його відходу майже не вибухнуло народне повстання, наляканий Сенат звертається до Октавіана аби той повернувся. Бунт мав відбутися з 22 по 19 рік до нашої ери, але був призупинений згодою Октавіана. У 12 році до нашої ери Октавіана проголошують понтифіком.

Октавіан усе робив для того, щоб запрацювала республіканська модель управління. Він не проводив ніяких реформ із римським законодавством, зберігши вибору систему, контролював армію. Найбільше хотів стати принцепсом – вищим державним службовцем Римської республіки. Октавіану вдається зміцнити північні кордони імперії. Перед ним схиляється Реція, Норік аж до Дунаю.

Римська імперія розширилася завдяки завойованим воєначальниками Агріппою та Тиверієм країнам – Панонії, Мезії, Іллірії. При Октавіані створюється стабільна армія (двадцять вісім легіонів в якості військових підрозділів), землею та усім необхідним забезпечуються військові ветерани. Через податки створюється військова казна, організовується флотилія, загони тілоохоронців, охоронний підрозділ Риму, функціонують три когорти військових. Був чітко налагоджений адміністративний механізм: кожна провінція мала сенатора, маленькі  провінції – префекта.

Ним проводилася військова, соціально-економічна, політична, релігійна реформа, яка в подальшому принесла лише позитивні результати. Так наприклад здійснювалося відбудова храмів, підтримувався культ жерців, зберігалися установлені традиції та ритуали. Правитель схвалював ріст народжуваності, пропагував про інститут шлюбу, великі сім’ї отримували щедрі дарунки від Октавіана. Імператором надавав перевагу не лише книгам, а й всіляко підтримував літературні читання, будучи покровителем над письменниками та поетами. Поети Вергілій, Горацій та Овідій здійснювали описи, в яких підкреслювали успішність державного правління Октавіана Августа.

З подружнім життям у нього ніяк не в’язалося, краще виходило в державному керівництві. Імператор був тричі одружений, але не відчував себе щасливим. Першою дружиною була Клодія, другою – Скрибонія (від неї дочка Юлія), третя – Лівія Друзілла. Скрибонія з дочкою стали справжнім розчаруванням для нього, що позначилось на його ж здоров’ї. Імператором навіть була зроблена спроба поїхати в Середземномор’я відпочити і заодно покращити свій фізичний стан. Але подорож настільки виснажила Октавіана, що той захворів. У 14 році до нашої ери Октавін помер, його тіло було кремовано на Марсовому полі. Урну з прахом помістили в мавзолеї Августа в Римі.

Пегас

Поделитесь эмоциями

Супер статья
0
Я доволен
0
Любовь
0
Так себе
0
Глупо
0

Интересно почитать:

Історія

Династія Хань

Після падіння Цінь Ші Хуан-ді приходить правління династії Хань на чолі з Лю Баном. У ...
Історія

Період Цінь

Цей період охарактеризований  правлінням першого імператора Ші Хуан-ді. В історії цей період названо імперським. Самій ...
Історія

Династія Шан

Династію Шан або як її ще називають Інь відносять до другої правлячої китайської династії, котра ...

Написать комментарий

Ваш адрес email не будет опубликован. Обязательные поля помечены *