Об’єктно-орієнтована онтологія (ООО) – це один із напрямів філософії XXI століття, який заснований американським філософом Гремом Харманом. У своїх працях мислитель аналізує науку, релігію, культуру, мистецтво. Він є автором численних статей, книг а також веде власний блог. Г.Харман зЗаперечує неактуальність чи навіть «смерть філософії». Він переконаний у майбутніх можливостях естетики. Багато дослідників вважають філософа одним із так званих «спекулятивних реалістів». Крім нього, в цьому напрямі працюють Рей Брассьє, Йен Гамільтон Грант, Квентін Мейясу.

Грем Харман народився 1968 року в м. Айова-Сіті. Виріс в м. Маунт- Вернон, штат Айова. Навчався майбутній філософ у коледжі Святого Джонна в Анаполісі, штат Меріленд. Завершив магістратуру в Пенсільванському державному університеті.  В 1995 році повернувся в Чикаго, де успішно захистив наукову роботу у приватному університеті Де Поля. На формування Г.Хармана-мислителя вплинули такі фактори: інструментальний аналіз Мартіна Гайдеггера (1919-1927), критики Іммануїла Канта, феноменологія Е.Гуссерля, книга «Процес і реальність» Альфреда Нортона Уайтхеда, фундаментальна праця Хав’єр Субірі «Про сутність» (останню книгу ми аналізували в рецензії, прочитати яку можна, перейшовши за поcиланням https://tureligious.com.ua/havjer-subiri-ksavjer-zubiri-ta-joho-monohrafiya-sobre-la-esencia/).

Грем Харман – сучасний філософ, професор Американського університету в Каїрі (Єгипет). Його часто запрошують із лекціями в Північну Америку, Великобританію, Австралію, Францію та ін. країни. Українською мовою праці Г. Хармана не перекладені. Його виступи можна знайти на Інтернет-ресурсах, ютубі, окремі статті перекладено російською мовою. В 2015 році видавництво Гіле Прес в м. Пермі опублікувало книгу «Graham Harman, Tool-Being. Heidegger and the Metaphysics of Objects, Open Court», 2002 («Четвероякий об’єкт: метафізика речей після Гайдеггера»). Ми сподіваємося, що в Україні незабаром з’явиться якісний переклад книг Грема Хармана, а також публікацій про цього сучасного мислителя.

ООО – це, за Г. Харманом, не синтез уявлень попередників, яких він шанує: Аристотель, Г. Лейбніц, Е. Гуссерль –, а спроба створення нової метафізики. В центрі цієї філософії поставлені знаходяться об’єкти. Ними можуть бути атоми, тварини, фантастичні кентаври, люди та ін. тощо. Для філософа річ не є чимось іншим, ніж об’єкт, як у Мартіна Гайдеггера. Харман Мислитель підкреслює, що багато критиків неправильно його інтерпретують, вони приписують живе існування кентаврам, галюцинаційних примарам тощо. Свою філософію Г. Харман часто протиставляє містицизму і сцієнтизму.

ООО – це філософія абсолютності об’єктів. Г. Харман вважає, що не існує суб’єкта. Людина опускається до об’єкта, вона «об’єкт серед багатьох інших об’єктів». Концепт людського залишається, його усунення, за філософом, вважається хибним кроком. Він підтримує ідею Канта Ding an sich (річ у собі чи річ саму по собі), поширює її на весь світ. У нас немає напряму доступу прямого доступу до речей, але і в об’єктів не існує ніякого доступу один до одного. Взаємодія може бути навіть між вогнем і клаптиком бавовни. Людина, вважає Г. Харман, включена в творення нового об’єкта, особливо в мистецтві, тому не потрібно очищувати Всесвіт від людей.

ООО заперечує абсолютизацію будь-яких філософських ідей. Для неї не існує істини в останній інстанції. Г. Харман вважає, що реальність завжди більша за знання про неї. Він критикує радикальний еволюціонізм. На його думку, багато науковців і філософів припускають помилку, коли намагаються надати (чого надати?) природничим наукам, біологізувати світ, але неправильно ідеалізувати дійсність, одухотворювати матерію. ООО наполягає на демократизації різних форм пізнання.

Свою теорію Г. Харман називає амбіційнішою, ніж пансексуалізм З. Фройда. В книзі «Четвероякий об’єкт: метафізикиа (то «а» чи «и»?) речей після Хайдеггера» він писав, що (ну і де закінчення цитати???) (у самій цитаті є помилки але якщо вона дослівно, то виправляти нічого не можна) «все: як в середині, так і за межами розуму – є об’єктом, який і має, і не має свої якості. Об’єкти перебувають в у конфронтації один із одним. Філософ вводить поняття алюр (поняття напишіть курсивом або візьміть у лапки) – розрив між чуттєвим сприйняттям об’єкта і його якостями. Прямого доступу людини до речей, на думку Г. Хармана, не існує. Не буває безпосереднього контакту  між об’єктами. В ООО є своєрідна поляризація об’єктів. Філософ пропонує визначити два види об’єктів і дві їхні якості: реальні і чуттєві. До них належать: час, простір, сутність, ейдос.

Свою філософію Г. Харман не вважає ні матеріалізмом, ні панпсихізмом, ні наївним романтизмом, ні натуралістичним еволюціонізмом. Коректніше ООО називати поліпсихізмом. Його класифікація стає онтогеографією, Г. Харман пише, що «вона наносить основні граничні знаки і лінії розривів на карту всесвіту об’єктів». Для кращого розуміння своєї теорії, філософ вдається до скорочень. Об’єктоно-орієнтована онтологія (ООО), реальний об’єкт (real objectRO), чуттєвий об’єкт (sensual object – SO), реальна якість (real qualitiesRQ), чуттєва якість (sensual qualities- SQ).

Г. Харман, вважає, що кожний об’єкт по-різному протиставляється один одному. Між ними відбуваються різноманітні види напруги. Напруга між єдиним реальним об’єктом і його реальними якостями – сутність. Напруга між чуттєвими об’єктами, їхніми прихованими реальними якостями – ейдос. Простір – це напруга між прихованими реальними об’єктами і пов’язаними з ними чуттєвими якостями. Час – це напруга між чуттєвими об’єктами і їхніми чуттєвими якостями.

ООО, на думку Г. Хармана, протиставляє себе релятивізму, вона не ставить у центр жодний об’єкт, навпаки, кожна річ є важливою, але нітрохи не більш важливішою за інші речі. Можливо, таку теорію краще називати не демократизацією різних форм пізнання, а анархізацією. Г. Харман відмежовується від будь-яких течій Нью-ейджа. Свою філософію мислитель намагається доводити, здійснювати аргументацію підкріплювати аргументами і постійно розвивати.

Складність аналізу ООО полягає в її незавершеності. Ми вважаємо, що, незважаючи на свої амбіції, ця теорія ще не пояснює всіх суперечностей, які випливають із неї. Це, безперечно, смілива спроба створення нової метафізики, але вона є тільки ескізами (чого множина? Може, ескізом?), нецілісною філософською системою. Онтологія Г. Хармана знаходиться між континентальною і аналітичною філософією. Мислитель постійно підкреслює власне новаторство, від відмежовує себе від інших спекулятивних реалістів. Ніхто не заперечує цікавість, сміливість амбіційних спроб ООО, але навряд чи варто говорити про революційний крок, переворот у філософії.

 Тарас Клок

                               Список літератури

  1. Харман Г. Четвероякий объект: Метафизика вещей после Хайдеггера / пер. с англ. А. Морозов и О. Мышкин. — Пермь: Гиле Пресс, 2015. — 152 с.
  2. Харман Г. О замещающей причинности (пер. с англ. А. Маркова) // Новое литературное обозрение № 114 (2’2012), С. 75-90.
  3. Graham Harman, Tool-Being. Heidegger and the Metaphysics of Objects, Open Court, Chicago, 2002.
  4. Graham Harman, Guerrilla Metaphysics: Phenomenology and the Carpentry of Things, Open Court, Chicago, 2004.
  5. Graham Harman, Heidegger Explained: From Phenomenon to Thing, Open Court, Chicago, 2007.
  6. Graham Harman, Prince of Networks: Bruno Latour and Metaphysics, re.press, Melbourne, 2009.
  7. Graham Harman, L’Objet quadruple, PUF, Collection M?taphysiques, 2010.
  8. Graham Harman, Towards Speculative Realism: Essays and Lectures, Zero Books, 2010.
  9. Graham Harman, Circus Philosophicus, Zero Books, 2010.
  10. Bruno Latour, Graham Harman, Peter Erd?lyi, The Prince and the Wolf: Latour and Harman at the LSE, Zero Books, 2011.
  11. Graham Harman, Quentin Meillassoux: Philosophy in the Making, Edinburgh University Press, 2011.
  12. Graham Harman, Weird Realism: Lovecraft and Philosophy, Zero Books, 2012.