Мораль – це загальноприйнята суспільством система норми поведінки, ідеалів та принципів, які виражаються в реальному людському житті. Вивченням моралі займається одна із спеціальних філософських дисциплін – етика. Проявлення моралі відбувається через протиставлення добра і зла.
Добро, по суті є важливою особистою суспільною цінністю, співвідносячись захопленню людини для підтримки єдності міжособистісних зав’язків та досягненню моральної досконалості, а зло – призводить не тільки до їхньої руйнації, а й внутрішнього світу людини. Усвідомлення людини підтримати добро як особисте завдання випливає з відчуття боргу. Борг – це суспільний обов’язок. Контролювання за його виконанням покладене на суспільну думку та внутрішній образ – совість. Особисте усвідомлення свого боргу називається совістю.
Право вибирати між добром і злом отримало назву морального вибору. А тому варто виділити наступні функції моралі:
- оцінююча (вчинки розглядаються в координатах добра і зла)
- регулятивна (встановлюються норми, принципи, правила поведінки)
- контролююча (виконання норм на основі суспільних осуджень, людської совісті здійснюється під чітким контролем)
- інтегрувальна (підтримка єдності людства та цілісності духовного світу людини)
- виховна (завдяки ній формуються добродійства та здібності правильного та обґрунтованого морального вибору людини).
Підходимо до висновку: етика відрізняється від інших навчальних дисциплін. Якщо науку інтересує те, що є в дійсності, то для етики – те, чим воно має бути. Наприклад, для науки описуються факти, тоді ж як етиці – норми та оцінка вчинків.
Пегас
