Проводив пустельний спосіб життя, облаштував келію, розташовану неподалік від поселення. У келії проводив час у молитві , читанні псалмів, розмірковуваннях про Бога. Займався плетінням корзин, а за виручені кошти один незнайомець купував йому їжу. Звернувши свою увагу на Макарія сільські жителі намагалися проти волі зробити його кліриком, проте той усамітнився від них в інше місце. До нього часто почали приходити люди, шукаючи поради і духовних настанов . Подвижник уважно вислуховував прочан і наставляв їх у житті по християнській вірі.
Анахорет Макарій був підданий спокусі, але будучи зміцненим силою благодаті Святого Духа подолав її. Проблема стосувалася однієї вагітної дівчини із найближчого поселення, від якої пустельник отримав неправдивий наклеп і осудження зі сторони жителів. Макарій проявляв доброту і милосердя до цієї дівчини: турбувався у постачанні харчування, знесилюючись важкою працею. В тім за дією промислу Божого уся невинність і несправедливість по відношенню до нього були викриті. Господь не дав жодної можливості образити свого праведника, а тому послав випробування для дівчини через важкі пологи і нестерпні муки в них, які не привели грішну аж до смерті. Принісши вчасне каяття, дівчина оголосила Макарія невинним у вагітності, натомість викрила справжнього гріховного винуватця , чим себе врятувала і дитя. Усвідомивши неправильність своїх дій, люди поспішили аби преподобний простив їх, проте не бажаючи їх бачити, усамітнився у Лівійську пустелю, прямісінько в розташованій у ній скит.
Християнський подвиг у пустелі здавався не таким вже легким. Раніше тут в Нітрійських горах було започатковано пустелю келій учнем — ченцем Антонія Великого – преподобним Амонієм. У цьому місці нараховувалася чимала чисельність ченців. Інша ж пустеля – скитська простягалася набагато довше, ніж пустеля келій. Проста людина не витримала б у ній і кількох днів, оскільки вода у цій пустелі зустрічалася рідше. Це місце стало початком становлення пустельного чернецтва і поступового росту монастиря святого Макарія. Чернече життя прирівнювалося швидше за все до ангельського, а не людського. В скитських пустелях Єгипту чисельність ченців досягала декілька десятків тисяч осіб. Потрібно було мати настільки сили сміливості, мужності для того, щоб поселитися у такій страшній пустелі. Віра, благочестя і чистота стали тими визначальними ознаками моральних і духовних чеснот людини, які бачив і приймав суворий аскет Макарій Великий.
Він досягнув тридцяти років, коли вперше поселився у скитській пустелі і розпочав свою працю по розбудові монастиря. Єгипетським єпископом, сорокарічний Макарій був возведений у сан пресвітера. Пресвітер Макарій отримав від Бога дар здійснювати чудеса і пророкування. Багато потрудився у будівництві чотирьох храмів для братів – ченців, призначив особливих пресвітерів для них. Усамітнені ченці, втому числі і їхні келії знаходились окремо одна від одної, а глибока пустеля Макарія — на далекій відстані від них. Мкарій мав у своєму підпорядкуванні двох учнів. Перший — відповідав за прийом подорожніх прочан, другий – мешкав поблизу келії Макарія. Крім того Макарієм було прокопано підземний хід, який проходив від початку його келії аж до печери. У разі турбування людьми, Макарій йшов тим ходом і ніхто про це не знав.
Лише один із учнів Макарія знав про підземний хід, розповідаючи, що старець йдучи в одну, а потім в іншу сторони читав двадцять чотири молитви. До нашого часу дійшло мало свідчень стосовно життя Макарія, існують тільки уривки розповідей про нього. Здається життя святого було містичним саме у Христі, його життя залишилося прихованим для нас, християн. В його писаннях можна побачити хід глибоких думок, таємницю духовного життя за практичним досвідом. Демонстрування життя внутрішньої людини ще раз підтверджує риси власного життя цього подвижника у єгипетській пустелі.
Макарій Великий у науці про людину стверджує, що за природою вона має свою наперед початковість або ж інакше кажучи прослідковується її схильність до добродійства, що виходить від Бога, який скеровую людину до того, щоб та його зрозуміла, а зрозумівши – полюбила і визначила першопочаткову волю. Душевні людські помисли ще від Адамового гріха відірвавшись від Божої любові просто розсіялися у цьому столітті, змішуючись з речовими та земними помислами. Душа повинна зібрати та примирити розсіяні помисли, щоб ввести їх в дім свого тіла, очікуючи Господа у безперестанно з постом та любов’ю (приборкання душею земних страстей, аскеза). З допомоги своєї волі, людина повинна підпорядкувати розум, заставляючи спрямувати помисли до Бога. Якщо розум людський збирається шукати Бога, то тим більше Господь Своєю благоутробністю та благістю приходить до людини аби її заспокоїти. Господь споглядає за розумом, посилами, рухом думок людини, дивиться, хто Його насправді шукає душею, але не лінощами. В разі такого споглядання Його і пошуків Бога, Він з’являється людині та відкриває їй перемогу, визволяючи від ворогів видимих та невидимих.
Інше вчення преподобного Макарія стосувалося правильному утриманню своїх бажань, помислів, розумної волі, почуттів, язика, душі і серця від накопичення зла і необхідних ліків для їхнього подолання. Аскетичний спосіб життя святого є прикладом і взірцем боротьби з гріхом, дияволом і тими пристрастями, які він посилає людині, намагаючись погубити християнську душу, відводячи її від Бога. Мудрі наставницькі слова Макарія торкаються перш за все сучасного чернецтва: віддалення від лукавих людей, плач за свої особисті гріхи, молитва, піст, покаяння і святе причастя Тіла і Крові Господньої, позбавлення від прив’язаності до земних речей, віддане служіння Богу через пізнання Його розумом, душею і серцем.
Випадок важкого випробування дияволом ави Макарія переконує нас у непохитності в християнській віри і міцному стоянні у заповідях Божих. Скільки не намагався ворог роду людського спокусити подвижника Христового, але все було безрезультатно і диявол був переможений духовними засобами, а найбільше – смиренням. Його чернечий подвиг дає нам привід замислитися над способом свого християнського життя і його поворотною зміною. Морально-духовні настанови Макарія Великого повинні вплинути на сучасний стан чернецтва в цілому.
Дев’яносто річний Преподобний Макарій помер 390 року нашої ери. Тіло його при смерті залишилося нетлінним. Багато прочан прибуває сюди, щоби отримати незчислену кількість чудесних зцілень від Бога через Його святого – преподобного Макарія Єгипетського. День пам’яті за юліанським календарем православної церкви -19 січня.
На сьогоднішній час монастир Макарія Великого (Дейр Абу Макар), який розташований в Нітрійській пустелі є святинею єгипетських ченців – коптів, де зберігається сакральна християнська реліквія – голова апостола і євангеліста Марка.
Богдан Стрикалюк
