У 1226 році Бланка спромоглася коронувати свого сина Людовіка, в тім не всім така ідея сподобалася. Граф Раймунд VII Тулузький під егідою англійського короля та об’єднаної феодальної коаліції виступив проти короля Людовіка ІХ. Навесні 1229 року, у зв’язку з альбігійськими війнами із тулузьким графом Раймундом Людовік укладає мирну паризьку угоду, в якій окрім державного керівництва містилася згода Людовіка на шлюб спадкоємниці графа Раймунда з братом короля – Альфонсом.
У 1235 році — укладена мирна угода з Англією, її королівськими баронами.
У 1240 році — відбулося порушення мирного союзу через повстання катарів в містечку Лангедок, що привело до провокації нового конфлікту із англійським королем Генріхом ІІІ та Раймундом VІІ Тулузьким. У 1243 році — гарф підписує угоду в Лоррісі. У 1244 році на півдні і біля Монсегюра та Керіба катари остаточно придушуються.
Взимку цього року король приймає офіційне рішення про організацію Хрестового походу. У 1248 році доручає керівництво державою своїй мамі, а сам у той час відправляється в останній із своїх Хрестових походів, і цього разу сьомий.
Король Людовік ІХ продемонстрований з особистою харизмою, втілює ідеал образу справжнього християнського лицаря. Він терпить військові поразки від сарацинів (середньовічна назва мусульман), разом з тисячним військом потрапляє в їхній полон, виплачує викуп сарацинам у сумі чотирьох мільйонів франків за звільнення свого брата Альфонса. У 1254 році французький народ зустрічає його як переможця. У 1250 році, Людовік згадавши про невдачі в Хрестовому поході вирішує повністю віддати себе аскетизму.
Він присвятив себе адміністративним реформам, вдосконалим систему превоте, яка надавала право королівським чиновникам над країнами, що були підрозділеними на двадцять округів.
У 1258 році — Людовік підписує угоду з королем Арагонії Хайме, згідно якої кордони обох держав пролягають лінійно з Піренеями. У 1259 році — відбулося встановлення миру з королем Англії Генріхом ІІІ, який отримав повернені йому земельні володіння Гієні та Гасконі, але відмовився від посягання на землі Нормандії, Туреня, Анжі, Мена, Пуати. У 1263 році — встановлена грошова система: королівські монети з чеканкою, на відміну від місцевих грошей віднині поширювалися по всій території держави – Франція.
Король Людовік проводив досить чітку внутрішню політику, підтримував рівновагу, виявляючи прагнення підтримувати інтереси різного прошарку суспільства. У 1267 році вів підготовку до нового Хрестового походу. Проте не всім лицарям та духовенству така ідея сподобалася, але їхній спротив було подолано. Влітку 1270 році король вирушає у Хрестовий похід, який став для нього невдалим. В Тунісі почала поширюватися епідемія чуми.
Монарх був заражений цією невиліковною хворобою, а 25 серпня цього ж року помер.
Процес беатифікації короля Людовіка ІХ розпочався у 1297 році римським папою Боніфацієм VIII. Слід зауважити, що король був канонізований ним через тридцять років. Відтак монарха було зараховано до святих католицької церкви.
Таким чином король — це символ духовних традицій монархів Франції, він є образом шляхетного християнина, хороброго і мужнього лицаря – хрестоносця. Варто зазначити, що нащадки короля носили його титул досить довго. Людовік ІХ увійшов у світову історію як той, що зумів підняти престиж монаршої влади і зміцнив адміністративну державну структуру.
Богдан Стрикалюк
