Одначе, на цьому список не закінчується.
На основі статті «Культи Лавкрафта: вплив художньої літератури Г.Ф. Лавкрафта на сучасні окультні практики» (англ. Cults of Lovecraft: The Impact of H.P. Lovecraft’s Fiction on Contemporary Occult Practices), авторства Джона Енгле (англ. John Engle), варто виділити чотири групи[1]:
І – використовують творчість Лавкрафта лише, як інструмент (філософія) для самопізнання чи медитації;
ІІ – застосовують вигаданий всесвіт письменника, як образ (назви) для своїх реальних практик;
ІІІ – включають ритуали і пантеон Лавкрафта, як частину окультної практики;
ІV – приймають міфологію письменника, як серцевинну окультизму та езотерики.
Одначе, перед оглядом, прочитаємо, як сам Лавкрафт описував культи у своїх творах. І про що взагалі його міфологія. Химерна фантастика письменника полягала у тому, що окультні практики здійснювалися щодо високорозвинутих інопланетян, хоч частина їх є із інших вимірів. Тут доречно згадати про відому цитату письменника-фантаста Артура Кларка, що «Будь-яка достатньо розвинена технологія це і є магія».
Так в творі «Поклик Ктулху» (1926) маємо короткий опис культу Ктулху: «За їхніми [адептів] словами, вони поклонялися Великим Древнім, що жили за багато віків до людей і прийшли з небес у ще молодий світ. Зараз ці Великі Древні покояться у надрах землі і в глибинах морів, але їхні мертві тіла відкрили свої таємниці у снах перших людей, які й створили культ, що ніколи не занепадав. Це був саме їхній культ, і заарештовані казали, що він завжди існував і буде існувати, схований на далеких пустирищах і в темних місцях по всьому світу, аж доки їхній великий жрець Ктулху не повстане зі свого похмурого дому у могутньому місті Р’льєх під водою і знову запанує на землі»[2]. Тому не варто забувати мантру: «Ф’нґлуї мґлв’нафг Ктулху Р’льєх вґах’нагл фхтаґн», що грубо перекладається, як «У домі своєму, у Р’льху, мертвий Ктулху чекає вві сні».
А от вже у «Морок над Інсмутом» (1931) згадується Езотеричний Орден Дагона: «Нам було тра було кого-небудь порою віддавать у жертву, віддавать усякі дурні цяцьки… Отак ми всі стали в Ордені Дагона, зато діти ніколи не помирали, а просто вертали у лоно матері-Гідри і батька-Дагона, од яких ми колись і пішли…»[3]. Між іншим, Дагон – не вигадка Лавкрафта, а семітське божество, особливо шановане в стародавньому Ханаані, а у древніх філістимлян був головним богом.
А от у творі «Справа Чарльза Декстера Ворда» (1927) та «Жахіття Данвіча» (1928) маємо діло вже викликання Йог-Сотота: «… старі легенди оповідають про нечестиві ритуали і таємні зібрання індіанців, на яких вони прикликали блюзнірські тіні сутностей, що приходили з великих округлих пагорбів, і возносили дикі оргіастичні молитви, на які земні глибини відповідали гучним тріскотом і гуркотінням»[4]. Він є сильнішим за попередніх «божеств», бо вже не підкоряється законам часу і простору. Дивно, але могутнішим істотам окультисти із нашого світу приділяють менше уваги. Одначе, космічні сутності, як і власне космос, у письменника виступають, як байдужі сили по відношенню до людства. Сам же Лавкрафт свої історії про «космічний жах» називав Йог-сототерією» (англ. Yog-Sothothery), при цьому він обігрував «езотерику» (англ. esoterics).
[Символ філософського «Культа Ктулху»]
Існує організація, яка називає себе «Культом Ктулху» (англ. Cult of Cthuhu), яка заснована на такій філософії, як косміцизм (англ. cosmicism). Даний світогляд був розроблений Лавкрафтом. Даний культ визнає незначимість людства у космічних масштабах, але при цьому використовує божеств із Міфів Ктулху у ролі метафоричних аспектів та архетипів особистості. Можливо, дана організація є релігією під маркою жарту, бо нагадує Церкву Великої Качки. Хоч вони несерйозні на показ, але водночас мають елементи справжніх релігійних культів. Зокрема, вони заявляють про свою мету: дати «релігію» нерелігійним.
«Культ Ктулху» не є монолітним. Одне крило називає себе пантеїстами, бо не визнає надприродних богів. Вони розглядають лавкрафтівські божества лише, як архетипічні метафори – синонімами космосу, природи та життя. Зокрема, божевільний бог та осердя хаосу – Азатот – це Великий Вибух, а Йог-Сотот – знання і мудрість. Друге крило називає себе деїстами, і визнає правдоподібним існування космічних божеств. При цьому вони застосовують квантову декогеренцію та теорію мультивсесвіту.
Культ оригінально переосмислює магію, позбавляючи її надприродності, але при цьому роблять відсилання на давньоєгипетські вірування. За їхнім визначенням, магія – це підсилення цілі та волі для досягнення бажаного результату. Культисти нагадують, що стародавні єгиптяни використовували поняття «хека» – посилення діяльності ка, або ж життєвої сили людини. Як наслідок, магія потрібна для того, що надати сенсу, що важливо, сфокусувати свої наміри і принести бажанні результати у житті.
Їхній світогляд має свій словник. Так, Поклик (англ. The Call) – це передумова, що людина готова для вчення культу. Наприклад, людина бажає стати ідеальною версією себе, досягнути більшого самовідчуття та стати частиною чогось більшого. Вознесіння (англ. Ascension) – досягнення досконалості архетипу лавкрафтівських божеств у собі за допомогою відповідних практик. Уніфікація (англ. Unification) – досягнення гармонії із собою, а також із братством і сестринством.
Навчання вчення культу проводиться в Міскатонікському університеті (англ. The Miskatonic University), де за основу є «Біблія Ктулху» (англ. The Bible of Cthulhu). До речі, вказаний університет є відсиланням до вигаданого вузу із творчості письменника.
[Обкладинка книги «Псевдономікон» хаос-мага Філа Хайна]
Лавкрафт часто у своїй творчості нагадує про «Некромінікон» (англ. «Necronomicon») – книгу заборонених знань, яка всього-на-всього є його мистецькою фантазією. Та попри цей факт, було декілька книг, котрі претендували, що вони – це справжнє(!) видання «Некрономікону». Найбільш знаменитою є «Некромінікон Саймона» (англ. «The Simon Necronomicon») авторства Пітера Левенда. І це не єдиний «Некромінікон».
Одначе, є автори які просто використовують естетику та образи Лавкрафта у своїх окультних цілях. Серед них, британський письменник та окультист – Філіп М. Хайн (англ. Philip M. Hine). Найбільш відомою його працею є «Псевдомінікон» (1994), що однозначно є посиланням на вигадану лафкрафтіанську книгу. Філіп Хайн належить до окультної неоднорідної школи, як хаосизм. Магія Хаосу – сучасна течія в окультизмі, яка принципово відкидає догматизм, а натомість в центр ставить особистий магічний досвід. Особливістю хаос-магів є можливе використання образів із фентезі, сучасного фольклору та наукової фантастики. Як приклад, для того, що би вирішити проблеми із каналізацією, то можливо викликати сантехніка Маріо – героя із однойменної серії відеоігор(!). Виходить така собі магія під виглядом жарту. Зверніть увагу, що на обкладинці його книги зображена Хаосфера, що і є символом хаосмагів.
Дамо слово автору про свою книгу: «Відмова від відповідальності: досвідчені маги в цілому згодні із тим, що робота с Міфами Ктулху небезпечна із-за високої небезпеки одержимості, розпаду особистості чи зараження паразитичними оболонками. Вирішив випустити цей матеріал, так як, перед троном Азатота запитання про те, хто при здоровому глузді, а хто безумний, стає несуттєвим». Далі Хайн пише: «Кожний бог приносить своє власне безумство. Що би пізнати бога – бути прийнятим їм, відчути його таємниці – ну, ви повинні дозволити цьому безумству захлеснути вас і через вас. Цього немає в магічних книгах. Чому? По-перше, все це надто легко забуваєтся, а для іншого ви повинні найти це самі. А для тих, хто хотів би знезаразити магію, відбіливши дикість поясненнями, що взяті із поп-психології чи науки – що ж, божевілля – це то, чого ми до сіх пір боїмося – велике табу. Так чому я вибрав Ктулху – Верховного Жреця Великих Древніх – що лежить і спить «смертним сном» в потонулому місті, що у забутті скрізь шари часу і води? Звучить так просто, що я не просто почув його «поклик» – але я відгукнувся».
[Обкладинка книги «Культ Ктулху» сатаніста Венгера Сатаніса]
Існує ще один «Культ Ктулху», але вже під керівництвом Венгера Сатаніса (англ. Venger As’Nas Satanis). Засновник організації взяв собі ім’я Іпсісімус (англ. Ipsissimus). Його концепція поєднує вже згадану магію хаосу, «четвертий шлях» (англ. Fourth Way) та, як видно із його прізвища, сатанізм. Він є представником шляху лівої руки – тип західної езотерики, яка ймовірно вирізняється сумнівом у принципах традиційної моралі, використання демонічних символів, використання у практиці табуйованих ритуалів та сексуальності. Четвертий шлях був розроблений російсько-вірменським містиком Георгієм Гурджієвим. Перші три шляхи – йоги, монахи і факіри – є традиційними, релігійними та постійними; тоді як четвертий – навпаки.
В описі його праці «Cult of Cthuhu» читаємо, що його книга: «представляє собою велику зміну в тому, як сучасні маги можуть використовувати сумнозвісні Міфи Ктулху Лавкрафта для вчинення подвигів як в мирському, так і в окультному житті тих, хто практикується. Дана книга, відкидаючи важливі шматки із маси джерел, представляє собою слизисту, блискучу поховальну тарілку, яка обов’язково пробудить апетит у будь-якого мага, що серйозно зацікавленого в роботі в рамках парадигми Великих Древніх.
Дана книга допомагає практикуючому сформувати основні принципи Культів за допомогою доступного тексту, який багатий прикметниками і метафорами. Ці основні вчення прокладають шлях до нічної династії Великих Древніх, так і до загального самовдосконалення, який продовжується і доповнюється багаточисленними іншими есе Культу Ктулху. Перетворюючи мистецтво, окультизм, поезію, жахи і психологію у вольовий фанатизм релігії, Венгер Сатаніс пропонує яскраві щупальця для людського прогресу…».
Для певних груп Церкви Сатани Антона Лавея не має значення реальний чи вигаданий світ Лавкрафта чи його пантеон жахливих божеств. В дійсності, вони бачать вигадку і не ховаються від неї. Так нинішній Верховний Жрець Пітер Гілмор стверджує, що «сатаністи приймають, що можливо використовувати будь-яку достатньо стимулюючу опору в особистому ритуалі. Тому, якщо є матеріли, котрі містяться в даній книзі, розслаблять твій хребет, тоді обов’язково скористайся ними. … Тільки не обманюй себе поза ритуальною кімнатою, в переконанні, що ви використовуєте істинний древній фоліант, що переданий Старшими Богами…». Варто зауважити, що Гілмор, як і більшість адептів, є атеїстом. Тобто для них тексти самі по собі є лише ціннісними, як описові, але водночас при цьому допомагають магічному процесу достатньо, що би практикуючі могли проводити свої ритуали. Для них просто треба сенс, а не істинність тексту. У цьому лавейські сатаністи сходяться із хаосмагами.
[Символ «Ордена Трапеції»]
«Орден Трапеції» (англ. Order of the Trapezoid) в серединні ХХ ст. відіграв роль у становленні Антона Лавея та його «церкви». Одначе, із часом став окремою структурою.
Так Почесний Верховна Магістриня Патриція Харді (англ. Patricia Hardy) є автором есе «Коли зірки зійдуться знову» (англ. When The Stars Come Right Again), де основна роль приділена міфілогії Лавкрафта. Харді робить паралелі між Міфами Ктулху та релігійним світоглядом: «Міф не допускає ніяких небесних обітниць космічного благовоління – скоріше навпаки. В такій казці, як «Сомнамбулічні пошуки незвіданого Кадату», Лавкрафт розрізняє «м’яких богів землі» від незбагненних чужих богів… Відмінність легко уловлюється будь-ким, хто порівняє витівки селянських богів природи із махінаціями Сил Темряви. Мало що вчить Пан, чого би не знали звіри, в чому можна переконатися на будь-якому неоязичницькому святі. С Князем Темряви, під яким би іменем він не був, це зовсім інша історія». А в «Жахітті Данвіча» є опис кам’яних кругів, що є своєрідними воротами у інші світи. Харді на цьому прикладі стверджує, що «дані структури – ворота – матеріальні знаки двері між відомим і невідомим, між земним і космічним».
За десятки роки свого існування дані окультисти неодноразово міняли свою концепцію: починаючи від «Телеми» Алістера Кроулі, продовжуючи лавейською квазірелігією «шляху лівої руки» та сетіанством Майкла Аквіно. Всі ці «вчителі» теж використовували у магічних цілях образи Міфи Ктулху. Верховна Магістриня лаконічно це зводить до «використання слова “югготський” в ритуалах Лавкрафта, написаних для “Сатанинської Біблії”. Коментарій до цих ритуалів в книзі Акіно “Церква Сатани” описує причини, що лежать в основі югготичної мови: синтетична мова, яка розумно передає менталітет, що приписується нелюдським, позаземним Древнім».
[Символ «E.O.D.»]
Існуючий «Езотеричний Орден Дагона» (скорочено, E.’.O.’.D.’.) Гріндвуда є не єдиною окультною організація із такою назвою.
Також є «Езотеричний Орден Дагона» (англ. The Esoteric Order of Dagon.), який має скорочення просто «E.O.D». Їхній світогляд, з однієї сторони всерйоз розглядає Йог-сототерію Лавкрафта. Але із іншої, поєднує останнє із шумерсько-акадськими міфами, алхімією та іншою езотерикою.
Центральну роль у їх космології займає Безодня або Абзу (англ. Abzu), що має шумерське походження. Вони заявляють від свого імені, що «плаваємо та вивчаємо ці вічні астральні води Батька Дагона і Матері Гідри». Також, в них є «обернений шлях» (англ. Backward Path), метою якого є «здійснити Чорне Паломництво до Останньої Порожнечі і Трону Азатота та з’єднатися зі своєю Жахливою Душею, зі своїм Старим Я».
Хоч вони і стараються триматися Йог-сототерії, але дозволяють добавляти інші практики, як то «Телему» Кроулі чи неоязичницьку Вікку.
***
[Служитель «культу» благословляє молодят, при цьому імітуючи Ктулху]
«Але не все те золото, що блищить». Фанати Лавкрафта створили асоціацію любительських видань під назвою «Езотеричний Орден Дагона» (EDO) в 1973 році. А в 2014 році в штаті Арізона був офіційно зареєстрований культ Ктулху – Перша об’єднана церква Ктулху (англ. First United Church of Cthulhu). Серед задач даної пародійно-релігійної організації є обхід законів деяких штатів США, які не визнають дійсність шлюбу без офіційного погодження священнослужителя. З 2017 року існує метал-група «Church Of Cthulhu» із Румунії. В 2021 році віртуальна держава – Королівство Ебентал (порт. Reino de Ebenthal ) «затвердила» свій лицарський «Орден Дагона» (порт. Ordem de Dagon).
P/S: В 1997 році ВМС США зафіксували таємничий звук глибоко в Тихому океані. Його назвали «Bloop». Підводні мікрофони, що початково призначенні для знаходження радянських підводних човнів під час холодної війни, записали дуже низький, гучний звук, що повторяється десь біля 50° південної широти, 100° західної довготи. Коли цифровим шляхом прискорити звук, то він звучить, як «ляп». Даний шум подібний на китову пісню, але біологи відмічають, що для того, що би видати такий звук, необхідний кит, що крупніший будь-якого, що відомі людині. Деякі прихильники Лавкрафта пропонують думку, що шум породжує Ктулху, коли він глибоко спить в стінах Р’льеха. Окрім, «китової» версії, була гіпотеза про скупчення гігантських кальмарів. Але у 2020 році американське Національне управління океанічних і атмосферних досліджень (англ. NOAA) прийшли до висновку, що це айсберг, який шкребе океанічне дно.
Говард Лавкрафт, звісно, далеко не унікальний в тому, що його ідеї відверто перекрутили. Так відвертий атеїст та антигуманний поборник релігії – Володимир Ленін, після смерті сам став об’єктом релігій.
ДЖЕРЕЛА
Культ Ктулху [https://lovecraft.fandom.com/ru/wiki/Культ_Ктулху]
Esoteric Order of Dagon [https://lovecraft.fandom.com/wiki/Esoteric_Order_of_Dagon#Behind_the_Mythos]
About Us [https://www.theofficialcultofcthulhu.com/faq]
Cthulhu Cult [https://www.amazon.com/Cthulhu-Cult-Venger-Satanis/dp/1430306319]
ABOUT THE ORDER [https://esotericorderofdagon.net/about.php]
Cults of Lovecraft: The Impact of H.P. Lovecraft’s Fiction on Contemporary Occult Practices (Автор: John Engle) [https://dc.swosu.edu/mythlore/vol33/iss1/6/]
The Pseudonomicon (Автор: Phil Hine) [https://www.amazon.com/Pseudonomicon-Phil-Hine/dp/1935150642]
When The Stars Come Right Again [https://www.trapezoid.org/thought/when.html]
How Cthulhu Works (Автор: Jonathan Strickland) [https://entertainment.howstuffworks.com/arts/literature/cthulhu2.htm]
Матеріал шукав
Дмитрук Андрій
[1] Автор модифікував вихідні положення Джона Енгле.
[2] Повне зібрання прозових творів т. ІІ: / Говард Філіпс Лавкрафт; з англ. пер. О. Українець, К. Дудка; – К.: Видавництво Жупанського, 2022. – (Майстри готичної прози). – 22 ст.
[3] Повне зібрання прозових творів т. ІІІ: / Говард Філіпс Лавкрафт; з англ. пер. В. Носенко; – К.: Видавництво Жупанського, 2022. – (Майстри готичної прози). – 237 ст.
[4] Повне зібрання прозових творів т. ІІ: / Говард Філіпс Лавкрафт; з англ. пер. О. Українець, К. Дудка; – К.: Видавництво Жупанського, 2022. – (Майстри готичної прози). – 399 ст.
