Дана термінологія має своє визначення. По- перше квієтизм є безвільною життєвою позицією, поведінкою, яка позбавлена емоційних проявів, в іншому ж випадку – містичним теологічним християнським вченням, що базується на головній моральній цінності людини душевному спокої, прямо підпорядкованому божественній волі; а відтак – вияв байдужості до бра та зла з відсутністю страху власного майбутнього.
Становлення доктрини пов’язують з її основоположником священиком з Іспанії Моліносом. Пізніше Католицька Церква осудила доктрину як єретичну. Вона поширювалася у Франції і знайшла своїх прихильників. Її сповідувала мадам Гюйон з Фенелоном. Квієтизм за поглядами католицького духовенства був небезпечною спокусою для віруючих Церкви.
Мадам Гюйон було написано книгу містичної теорії чистої любові «Швидкий і дуже простий засіб створити молитву», опубліковану у 1685 році. Відгук цього унікального на перший погляд твору знаходить прихильність у світському колі, зокрема у пані де Ментенон, яка настільки захопилася ідеєю. У 1687 році не забарилася реакція зі сторони Римського престолу. Єретична діяльність іспанського священика Мігеля де Моліноса була призупинена папською булою, а сама духовна особа покарана.
Містицизм міг замінити собою мораль, політику та філософію, що вважалося швидше нісенітницею.
Але ж існує зворотне розуміння: ні мораль, ні політика з філософією не здатні замінити спокій; крім того привести до оригінального спокою вони не спроможні. Навіть найкращі слова світу до мовчання не приведуть, а світові баталії – до миру.
Тоді напрошується сам висновок: Квієтизм – істина і водночас межа його містицизму.
Пегас
