Народився восени у 1717 році в місті Ніжин, походив із шляхтичів. Батько займав посаду бургомістра, урядовця Ніжинського сотенного полку. Освіту Кониський отримує в Києво-Могилянській академії. Здобуває наукову ступінь. Призначається професором академії, очолює кафедру поетики, риторики та філософії. У 1751 -1755 роках займає посаду ректора Києво-Могилянської академії.
У 1755 році над ним звершується чернечий постриг в Києво-Печерській лаврі. В чернецтві дається ім’я Георгій. В титулі єпископа призначається в Могильовську єпархію (Білорусія). Його діяльність була зосереджена на розвитку духовності суспільства, а тому першим чим зайнявся єпископ Григорій – створенням семінарії як зразка Київської академії, забезпечення духовного навчального закладу необхідним матеріалом викладачів (книги, посібники).
У справі розбудови українського православ’я святитель проявляв рішучість і впевненість. На заваді реалізації таких планів стали фанатичні католики, котрі переслідували православного ієрарха, зривали службу і тому доводилося переховуватися. Але на цьому гоніння не припинялися, до справи були залучені студенти з єзуїтського колегіуму, які вели боротьбу шляхом нищення архієрейського майна і застосування фізичної сили проти студентів-семінаристів, кілька з яких зазнали поранень. Григорію вдалося врятуватися у темному підвалі.
Слідкуючи за цими подіями, вище духовне керівництво задля убезпечення єпископа робило усе можливе для його переведення до Пскова, в тім останній вирішив обороняти та захищати православних вірних. Володіючи неабиякими ораторським мистецтвом, єпископ Григорій виступає з промовою перед корполем Станіславом –Августом. Публікація даної промови потрапила до європейських газет із блискавичною швидкістю поширилися чутки про діяльність ревнителя православної віри. У 1767 році під час Слуцької конфедерації єпископ почав захищати права не католиків.
Згодом Могильов перетворюється у центр захисту православного населення. Єпископа Григорія направляють до Смоленська. Протягом чотирьох років святитель не бачився з духовною паствою. У 1783 році отримує титул архієпископа білоруського і призначається членом Священного Синоду.
Ним написано чимало книг з церковної історії, прози, віршовані праці. Перу архієпископа належить драма «Воскресіння мертвих». У 1846 році з’являється твір під назвою «Історія Русів» (достовірність заперечується сучасними дослідниками; проблема авторства до кінця не вирішена).
Видатний святитель українського православного народу помирає взимку у 1759 році у місті Могильов, в Білорусії. У 1993 році відбувся процес канонізації святителя Григорія Кониського Білоруською Православною Церквою. У 2014 році за рішенням Синоду УПЦ КП Чернігівська єпархія стала благословенним місцем шанування святителя Григорія.
У своїй епітафії святитель зазначив колиску народження – місто Ніжин, вчителя – місто Київ, про своє обрання в тридцяти восьмирічному віці, сімнадцятирічну боротьбу з «вовками», двадцять два роки віддав пастирству, призначення архієпископом і членом Священного Синоду, уподібнював себе до поштового коня та свій відхід із земного життя у тисяча сімсот дев’яносто п’ятий рік.
Пегас
