Передісторія кенаси в Києві
Ініціатива у будівництві самої кенаси проявлена зі сторони Соломона Когена і схвалена київським газаном Йосипом Султновським. Будівництвом керував архітектор Владислав Городецький, котре тривало в період з 1898 по 1902 рік. Красива розкішна будівля поєднувала у собі мавритансько-арабський стиль. Кількість караїмів в громаді не перевищувала триста осіб (292).
Когеном особисто було виділено понад тридцять п’ять тисяч карбованців для придбання землі під забудову кенаси. Навіть страждаючи паралічем, Коген керував справами будівництва караїмської кенаси. У 1900 році фундатор караїмів помирає. У його заповіті йшлося про кошти, направлені на закінчення будівництва кенаси. Справа продовжувалася його братом Мойсеєм, який виділив майже двісті тисяч карбованців для будівництва.
Взимку 1902 року відбулося урочисте освячення кенаси. У ній прийняв активну участь таврійський і одеський гахам Пампулов, а також почесні гості в облиці віце-губернатора, міського голови, ректора, офіційних осіб. Над спорудою встановили красивий купол, а ліпні прикраси виконав італієць Еліо Саля, використовуючи цемент. Як тільки прийшла безбожна радянська влада, кенаса була зачинена. Існувала заборона щодо діяльності караїмської громади.
У 1926 році кенасу передали в просвітню установу. 27 липня наступного року спеціальною вищим комітетом кенасу закрили. В роки Другої світової війни тут звершували служіння римо-католики. У 1958 році кенасу перетворили у ляльковий театр, у 1952 – кінотеатр для знімання фільмів, а в 1981 – Будинок актора. Як бачимо тоталітарна влада завдала неабиякої шкоди культовій споруді. На ній втрачено сферичний купол та шпиль. Будівлею послуговуються особи, які не мають жодного відношення до релігійної громади караїмів в Києві.
Національним товариством «Догунма» не висуває жодних вимог щодо повернення кенаси караїмській громаді. Як свідчать статистичні дані, чисельність караїмів по останньому переписі складає не більше ста осіб.
Пегас
