Кастова система в Індії. Варни та касти.

З самого початку заселення території Індії індо-європейськими народами, суспільство розділилося на своєрідні стани — варни. Змінювалися віросповідання: від ведичної релігії, до брахманізму та індуїзму, але в індійському суспільстві варни були присутні завжди, в тому чи іншому вигляді.

Майбутнє людини повністю зумовлено його приналежністю до варни. Соціальні ліфти, що дозволяють перейти на щабель вище, просто були відсутні. Шлюби між представниками різних варн хоч і траплялися, але піддавалися сильному осуду з боку суспільства. Дитина, народжена в такому шлюбі вважалася  неповноправною.

Варни — це саме становий розподіл суспільства, на відміну від каст, які диференціюють людей ще й за родом занять. Каст існує безліч, а варни представлені чотирма видами:

1. Брахмани — священнослужителі, жерці, наближені царя;
2. Кшатрії — воїни, з їх числа зазвичай обирали царів;
3. Вайш’ї — хлібороби, торговці, ремісники;
4. Шудри — слуги, різноробочі і т.д .;

Така система з’явилася неспроста. Індійські жерці вважали, що інтелектуальною працею і вивченням священних текстів повинна займатися окрема категорія людей, яка  не заплямована слабкостями і людськими спокусами, — брахмани. Захищати державу і стежити за громадським порядком, обмежувати інші варни, повинні воїни — кшатрії. Вайш’ї були опорною частиною економіки, завдяки своїм основним заняттям — торгівлі і виробництву. Шудри ж допомагали іншим варнам в здійсненні їх цілей і завдань, займаючись некваліфікованою працею.

У Законах Ману, першому пам’ятнику давньоіндійського права, сказано, що варни походять від бога Брахми. Зі своїх уст він створив брахманів, руки стали основою для створення кшатріїв, зі стегон з’явилися вайш’ї, шудр ж Брахма створив зі своїх ступень.

Всі варни, за винятком шудр, мають можливість «другого народження».

Після досягнення певного віку, відбувалося посвячення: дитина отримувала «шнурок», який символізував своїм кольором приналежність його до однієї з трьох варн.

Всі, народжені двічі, повинні були пройти через чотири основні етапи життя:

1. Брахмачар’я — період навчання. Діти навчалися у наставника, виконували всі його настанови.
2. Гріхаста — період сімейного життя. Після закінчення навчання, людина могла займатися сімейним життям, облаштовувати господарство.
3. Ванапраста — після досягнення старечого віку, людина йшла в гори, ліси, стаючи відлюдником. Період пізнання себе і світу.
4. Самняса — період відлюдництва, повного зречення від задоволень, підготовка до смерті.

На сьогоднішній день, поділ суспільства на варни і касти проявляється все слабше, проте вплив їх на соціум як і раніше великий, особливо в сільській місцевості.

Іван Гудзенко