Калліфон намагався в дечому поєднати ідею гедонізму Епікура з доброчесністю Арістотеля. Втім зробити це було досить важко і не завжди виходило так як цього бажав філософ. Його думки щодо цього поєднання не набули вже такого широкого розголосу і підтримки у філософському середовищі Греції. Він намагався робити спроби, щоб побудувати чітку філософію, яка могла б охопити людське буття та існування.
Калліфон вчив, що у людині перш за все повинні бути поєднані тіло і відчуття, емоції, бажання, які випливають із її ментального світу. Світ, природа, людина повинні існувати в єдиній гармонії. Велика і особлива увага приділяється матеріальній основі людини, відсутня повністю її духовна основа. Відомо, що гедоністичні бажання приводять до тілесного збудження, пристрасті, якими людина не в силі керувати. Пристрасть стає динамічною і оволодіває тілом, почуття стають більш пристраснішими, відчувається певна близькість до іншого.
Такий своєрідний потік філософії не всі сприймали, Калліфона не бажали слухати, тікали від нього. А тому таке не сприйняття філософії, могло навіть відобразитись на його здоров’ї. Філософ ставить буття людини у центрі, а світ розміщує навколо неї. Він відносить музику, поетику, філософію до сфери життєдіяльності людини. Тому людина й повинна перебувати у спільній гармонії з природою, оскільки вона вийшла з неї.
Нажаль нам мало відомо про твори Калліфона, ніж про його філософські погляди, проте це дає можливість не тільки порівнювати його з іншими елліністичними філософами, а й аналізувати життя цього мислителя. Час і дата смерті Калліфона невідомі для сучасних дослідників, проте припускаються такої думки, що він помер близько ІІІ століття до нашої ери.
Богдан Стрикалюк
Магістр релігієзнавства