Він народився 15 квітня 1469 року в родині Беді, яка належала до індуїстського клану Кхатрі. Його батько Мехта Калу займав посаду чиновника керівництва, який займався розрахунком доходів від земель. Працював у мусульманського землевласника Рай Буллара. Його мати – Мата Тріпта займалася вихованням свого сина Нанака і старшої сестри Бібі Нанака.
Сикхська традиція розповідає, що одного разу Нанак пропав, всі почали вважати, що він потонув, коли ходив купатися на річку Калі Бейн, але через три дні він знову з’явився і на всі запитання відповідав лише одне: «Там немає хінду, там немає мусульман». І з цього моменту він починає поширювати своє вчення, вважається, що це був початок утворення сикхізму.Нанак здійснив чотири великі поїздки, подолавши багато тисяч кілометрів, його точний маршрут слугував предметом суперечок.
Перша поїздка ставила собі за мету Бенгалію та Ассам, друга – Цейлон через Таміл – Наду, третя – на північ в Кашмір, Ладакх та Тибет, остання – в Багдад та Мекку. Він одружується на Сулкані, яка була дочкою Мулчанда Чона – торгівельника рису із міста Батала. В гуру Нанака наролилося двоє синів. Старший син Шрі Чанд обрав шлях аскета, який перебував у медитації. Молодший син Лакшмі Дас був повністю прив’язаний в мирське піклування.
Він вважав, що його обидва сини не можуть перейняти у нього статусу гуру. В місті Султампурі гуру Нанак формулює три основні стовпи сикхізму:
1) Сімран та Нанан Джапна — практика медитації на Бога та спів спеціальних мантр з Ім1ям Бога – Вахегуру.
2) Кірат Карні – щоб усі сикхи жили у своїх будинках, вели господарство та своєю фізичною та розумовою працею забезпечували собі життя, приймаючи дари та благословення Бога.
3) Ванд кай Шако – розділ матеріальної власності з сикхською спільнотою.
Гуру Нанак помер 22 вересня в 1539 році.
Описання життя гуру Нанака зібрані в творах, які називаються Джамансакхі. Найбільш відомий опис життя здійснив Бхай Бала ще перед смертю гуру Нанака. Але критичні науковці вважають, що по стилю та по мові опис життя Нанака відноситься до періоду після його смерті.
Твір Бхай Гурдаса також був зібраний після смерті гуру Нанака і містить менше деталей, але високо шанується самими сикхами і заслуговує довіри.
Таким чином гуру Нанак шанується сикхами не лише як їхній засновник, а й духовний вчитель, який дає можливість кожному сикхові, щоб той відкрив не лише свій розум, а й своє серце для Бога. І якщо це правило буде завжди знаходитися поруч і перед сикхом, то в такому випадку може відбутися зближення з Богом – Вахегуру.
Лише слідуючи трьом основним стовпам сикхізму та принципам віри — можна вдосконалити себе і своє життя. Для гуру Нанака основою не є віра в рай та пекло, а духовне єднання з Богом, яке веде до спасіння. Але головними перешкодами на дорозі до спасіння є конфлікти, які виникають у суспільстві, прив’язаність до матеріальних речей, через які людина приречена на нескінчений цикл перероджень – реінкарнацію.
Шлях до пізнання Бога – святе ім’я (нам) та святе слово (шабад). Спасіння можна досягти тільки дисциплінованим служінням. Відданість повинна йти від серця та душі. Ключем на дорозі до спасіння є повторення Божого імені.
Стрикалюк Богдан, магістр релігієзнавства
