Народився у французькій провінції Шампо, в родині дрібного феодала. З раннього віку виявляв інтерес до природознавства, світу, людини. Займався містичним спогляданням світу, зокрема і самої людини. Був представником і прихильником містичного реалізму. Таким чином Гільйом намагався пізнати буття речей у цьому світі, їхній взаємозв’язок одне з одним. Середньовічний мислитель здобув прихильність серед жителів цього міста – провінції. Отримав ступінь богослова. Після чого став єпископом у місті Шалонь в 1113 році. Товаришував з Бернаром Клервоським
Вступив в дискусію з П’єром Абеляром, який не досить добре охарактеризував його вчення у своїй книзі «Історія мого лиха», де розгромив у диспуті Гільйома де Шампо. Твори Гільйома до нашого часу не збереглися. Судити ж мислителя середньовічного часу можна лише згідно праці П’єра Абеляра.
Гільйом відходить від наукової боротьби і береться за розумні речі. Він створює богословську школу при монастирі Сен — Віктора у місті Париж (канонікат). На той час канонікат стає важливим філософським та теологічним центром навчання монастирської теології. Він відрізнявся суворою дисципліною, яка сама по собі нагадувала монастирську дисципліну. Розквіт цієї Сен – Вікторської школи тісно пов’язаний з новими релігійними містиками — Гуго Сен-Вікторським та Рішаром, його братом.
Залишився лише один твір Гільйома із Шампо: «Діалог між Юдеєм та Філософом про католицьку віру».
Помер видатний мислитель середньовічної епохи в 1121 році.
Богдан Стрикалюк
