Геракліт: буття як становлення
Геракліт розглядає світ як постійний процес становлення. Жодна річ не залишається тотожною самій собі, адже все перебуває в русі. Звідси походить його відомий принцип «усе тече», який виражає динамічну природу реальності. Для Геракліта буття не є застиглою субстанцією. Воно існує лише в процесі змін, переходів і напруження протилежностей. Саме боротьба протилежних начал створює порядок світу. Гармонія, за Гераклітом, не є спокоєм, а рівновагою напружень.
Логос як закон світу
Попри акцент на зміні, філософія Геракліта не є хаотичною. Світ, що перебуває у постійному русі, підпорядковується логосу — універсальному розумному закону. Логос поєднує множинність подій у впорядковану цілісність.
Це означає, що зміна не заперечує раціональності. Навпаки, світ пізнаваний саме тому, що зміни відбуваються за певним законом. Таким чином, Геракліт поєднує динамізм буття з ідеєю розумного порядку.
Парменід: буття як незмінна єдність
Парменід займає радикально іншу позицію. Він стверджує, що істинне буття є єдиним, неподільним і незмінним. Зміна, рух і множинність належать лише до сфери чуттєвих уявлень і не мають статусу істини. На думку Парменіда, мислення і буття тотожні. Те, що не може бути помислене, не може і існувати. Звідси випливає, що небуття неможливе, а отже, виникнення і знищення — ілюзія.
Розмежування істини і думки
Парменід чітко розмежовує шлях істини і шлях думки. Шлях істини ґрунтується на розумі і веде до визнання буття як єдиного і незмінного. Шлях думки пов’язаний із чуттєвим досвідом і породжує хибні уявлення про світ множинності.
Це розмежування вперше вводить проблему співвідношення раціонального мислення і чуттєвого пізнання, яка стане центральною для всієї подальшої філософії.
Онтологічна напруга між Гераклітом і Парменідом
Протистояння між Гераклітом і Парменідом визначає структуру античної онтології. Якщо Геракліт наполягає на реальності становлення, то Парменід — на незмінності буття. Обидві позиції є радикальними і водночас проблематичними.
Саме ця напруга змусила наступних мислителів шукати компромісні рішення, які б поєднали сталість і зміну, буття і рух.
Філософські позиції Геракліта і Парменіда визначили напрям розвитку класичної античної філософії. Платон спробує примирити ці підходи через вчення про світ ідей і світ чуттєвих речей, а Арістотель створить концепцію акту і потенції.
Іван Гудзенко
