Кембриджські платоніки
Група кембриджських платоніків, до якої належав Мор, відзначалася спробою поєднати християнську теологію з ідеями античної філософії. У діалозі з колегами, такими як Джон Вортінгтон, Мор розвивав концепцію духовної протяжності, яка протистояла дуалізму Декарта. Відкидаючи розділення розуму та матерії, він стверджував, що таке розмежування веде до механістичного атеїзму — позиції, несумісної з його візією божественного порядку.
Критика картезіанства та власна метафізична система
У листуванні з Декартом (опублікованому як «Безсмертя душі») та у «Enchiridion Metaphysicum» (1671) Мор заперечував проти ототожнення матерії з просторовою протяжністю. На його думку, дух також має властивість протяжності, інакше втрачається його здатність взаємодіяти з фізичним світом. Ця ідея, згодом, могла вплинути на Ньютонову концепцію абсолютного простору як «сенсорію Бога».
Полеміка з Гоббсом та захист теїзму
Окрему увагу Мор приділив спростуванню матеріалізму Томаса Гоббса. У працях «Протиотрута проти атеїзму» (1652) він апелював до свідчень про надприродні явища (на кшталт привидів), щоб довести реальність нематеріальних субстанцій. Для нього це було доказом існування Бога та духовного світу, що не підпорядковується законам механіки.
Поетична творчість та релігійна філософія
Хоча Мор більш відомий як філософ, його рання поезія (збірка «Повні вірші», 1878) демонструє вплив Едмунда Спенсера та зосереджена на метафізичних темах. У прозових творах, зокрема «Божественних діалогах» (1668), він намагався примирити платонічну теологію з науковими відкриттями свого часу, пропонуючи гармонійну модель Всесвіту, де Бог проявляється через закони природи.
Ідеї Мора про простір як атрибут божественного знайшли відгук у роботах Ісаака Ньютона. Його аргументація на користь імматеріальності душі залишалася предметом дискусій у філософських колах аж до епохи Просвітництва. Сучасні дослідники підкреслюють його роль у формуванні альтернативного механіцизму світогляду, який поєднував раціоналізм із духовністю.
Іван Гудзенко
