Відомо, що той був васалом барона фон Ауе з Швабії. Навчався у церковній школі, дуже добре засвоїв античні та ранньохристиянські твори. Серед античних мислителів вивчав Вергілія, Овідія. У 1197 році приймає безпосередню участь в Хрестовому поході.
Творча діяльність розпочинається з розроблення традиційного мотиву куртуазної поезії як такої, котра поєднується з моралізаторством, сприйнятим духовною літературою. Ліричні твори мають характер любовних, жіночих, хрестових пісень.
У 1180 році виходить віршований твір «Книжечка». У ній чітко продемонстровано діалог, який відбувається між душею та тілом, адже мова торкається чуттєвої сторони любові, прихильність до бідних жінок, а не багатих дам.
У 1185 році появляється інший твір – роман «Ерек», наступний – «Івейн» у 1202 році, котрі вперше були введені в німецьку літературу як запозичена артуріада Кретьєна де Труа. У романах присутня основна тема: конфлікт в лицарському обов’язку як подвигу, подружньої любові; рівноваги між шляхетністю лицаря та вірного жіночого серця. Якщо в де Труа видна чуттєва інтонація повісті з переважаючою авторською сентенцією, то в Гартмана – антитеза, гра слів та рим з легким жартом.
Віршована праця «Грегоріус» — античні уявлення про погибельну силу. Так у ній присутні мотиви інцесту, які здійснювалися з незнання. У «Грегоріусі» погибельна сила поєднується з ідеєю рятівного покаяння християнства: віра сильна за долю.
Повість слугувала для написання Манном роману «Вибранця». У 1195 році виходить віршований роман, названий Фон Ауе «Бідним Генріхом» (в основі цієї праці покладено родовий переказ баронів фон Ауе).
Головним героєм роману Гартмана виступає Генріх фон Ауе. Роман в дечому перегукується з життєвим жанром та утвердженням ідеї Божественного милосердя, що є вищою нагородою за смирення людини. Пізніше цей сюжет буде використано Гауптманом у власній п’єсі.
Менезінгер Гартман фон Ауе помирає у 1210 році.
Пегас
