Батько вважав, що Франциск достатньо освічений і йому не потрібно більше вчитися. У чотирнадцятирічному віці він разом зі своїм братом почав допомагати батькові торгувати сукном. Усю свою юність Франциск проводив у забавах, веселощах, став предметом симпатії серед асізької молоді.
Навесні 1205 року Франческо вирушив в похід до Апулії, мріючи про лицарську кар’єру. Мрії були перекреслені видінням незвичайного сну в Сполето. Спочатку Франциск думав, що сон означає вдачу під час військового походу. Наступної ночі уві сні він почув заклик йти слід за Христом. З цього часу він навернувся до Бога.
Франциск втратив запал до ігор, поступово віддалившись від світу, став дотримуватися посту та молитви. Зустріч із прокаженою людиною повністю змінила його життя, адже у тому чоловікові він побачив самого Христа. Відтоді Франциск став опікуватися прокаженими. Під час свого паломництва в Рим в 1206 році, перебуваючи в молитві перед розп‘яттям Господа Ісуса Христа в церкві святого Даміана Франциск почув божественний голос, який велів йому відбудувати дім Божий. Виручені із торгівлі сукном гроші він роздавав бідним.
Осудивши свого сина перед єпископами католицької церкви, П‘єтро позбавив його спадку, однак Франциск віддав йому не лише гроші, але й одяг. Франциск Ассізький носив туніку у вигляді хреста, збирав милостиню для хворих та прокажених. З його ініціативи були відреставровані церкви Даміана, святого Петра, Божої Матері Ангельської. У 1208 році в день пам’яті святого апостола і євангеліста Матфея на літургії Франциск почув євангельську проповідь про учнів Христа, яким було велено сповіщати людей про Царство Небесне. Після отриманого благословення єпископа з Асізі місіонер почав проповідувати іншим про мир та покаяння.
Невдовзі у Франциска з‘являються послідовники. Він уклав устав францисканського братства з використаних цитат Святого Євангелія. У 1209 році монах разом з братією вирушає в Рим для затвердження папою Інокентієм ІІІ уставу братів-францисканців. Понтифік з вірою побачив у Францискові того, хто не дав впасти Латеранській базиліці. Проповідь Франциска справила неабияке враження на графиню Клару з роду Фавроне, а пізніше – на її сестру Агнесу, які дали обітницю євангельської убогості. У 1212 році Франциск уклав устав для сестер.
Монах здійснює місіонерські подорожі в Сирію, а потім у Марокко з метою навернення до християнства. У 1217 році він відправляє своїх братів з місією до Німеччини, Угорщини, Іспанії, Франції, Сирії, ще п’ятьох – у Марокко. У 1219 році Франциск вирушив до сарацинського царя – єгипетського султана Мелека-ель-Кемаля з місією. Переконуючи його в істині Божій, у знак підтвердження Франциск звелів пройти його жрецям через вогонь, але ніхто не зважився на випробування. Хоч християнство і не було прийнято султаном Єгипту, проте Франциск отримав повагу з його боку, а також грамоту, що дозволяла безперешкодно долати в’їзд у країну.
У 1220 році у зв’язку з конфліктом в ордені францисканців, місіонер змушений був повернутися сюди, хвилюючись за правильність дотримання чернечого уставу. Він відмовився бути генеральним настоятелем братії, тому доручив цей обов‘язок Петру Катані. Власноручно ним було написано устав (1221 р.), що складався із двадцяти чотирьох розділів, затверджених Папою Римським Гонорієм ІІІ. Благочестива проповідь Франциска надихнула папу та кардиналів, оскільки той говорив простими словами, при цьому будучи божественно натхненним. Франциск також склав устав для простих мирян, що став втіленням життя третього францисканського ордену.
У 1223 році в поселенні Греччо діяч започаткував різдвяний вертеп. Франциск звернувся до побожного християнина Іоанна за два тижні до Різдва Христового, щоб той приготував усе необхідне. Ясла були зроблені всередині скелі. Коли Франциск побачив довкола різдвяного вертепу багато людей, Дитя в яслах і світло, то дуже зрадів. Греччо в той момент і саме нагадувало Вифлеєм. Священик завершував Євхаристію, а Франциск, одягнувшись в одежу диякона, красивим голосом співав Євангеліє, проповідуючи людям про народження Христа у Вифлеємі. Кожен очевидець різдвяного дійства наповнив своє серце та християнську душу духовною радістю.
У 1224 році на свято Воздвиження Чесного Хреста відбувся стигматизаційний процес. На горі Верні, перебуваючи у безмовності, Франциск отримав божественне одкровення через появу ран на своєму тілі, що нагадали йому сліди розп’ятого за гріхи Ісуса Христа. Франциск відчув реальні рани на руках, ногах і правій стороні ребра. Він зрозумів, що є обраним Богом, щоб пройти випробування плоті і цілковитої переваги християнського духу над нею. Він перев‘язав стигмати ганчір’ям і намагався нікому їх більше не показувати, не розкривати таємницю їх появи людям, оповістивши про чудесне видіння братів-францисканців.
Ведучи убогий спосіб життя, як і Христос, Франциск перед своєю смертю звернувся до братів, щоб ті до кінця звершили розпочату ним місіонерську діяльність, пам‘ятали про терпіння, бідність заради Христа. Тіло святого Франциска було перенесене в капличку Божої Матері Ангельської. З жовтня 1226 року його душа відійшла до Господа. Про його настанови і устав францисканці ніколи не забували. Влітку 1228 року розпочався канонізаційний процес, який очолив папа Григорій ІХ. Франциска було зараховано до лику святих католицької церкви.
Богдан Стрикалюк
