У 18 столітті французьке просвітництво досягло апогею, об’єднавши навколо себе мислителів і представників різних сфер суспільства: філософів, правознавців, винахідників, істориків. Відмінними рисами французького просвітництва вважається політичний радикалізм і антиклерикаліз. Саме тому, є всі підстави розглядати освіту, як основну ідеологію Великої Французької революції.
Головний, незаперечний ідеал для просвітителів — свобода. Але під свободою малося на увазі руйнування усталених інститутів суспільства.
У релігійних поглядах просвітителі дотримувались протилежних позицій. Деякі були прихильниками деїзму (Руссо., Вольтер)., Інші відносили себе до прихильників атеїзму (Ламетрі., Гольбах). Але об’єднувало їх одне — вони були категорично проти католицької церкви, вели запеклу боротьбу з викорінення цього соціального інституту з суспільного життя.
Перше покоління просвітителів ознаменували такі діячі як: Вольтер, Шарль-Луї де Секонда, Де Монтеск’є, Ля Бред. Вождь французького просвітництва — Вольтер, він вперше вжив термін «Просвітлення» і ввів його в ужиток. Філософ був затятим противником духовенства, але в той же час відкидав атеїстичні погляди. Монтеск’є — акцентував свою увагу на залежностях і взаємозв’язках. Філософ займався пошуком взаємодії прийнятих законів і факторів, що впливають на результат. Він підтримував точку зору, що врівноважити умови, в яких приймаються закони, можна створити досконалий образ державного ладу.
Демократ освіти Ж.-Ж. Руссо, головним об’єктом вважав — станову нерівність і соціальні проблеми. Він вперше відкрив принципи буржуазно-демократичної рівності. Ідеї Руссо послужили потужною силою, яка сприяє революції.
Французьке просвітництво — відносять до першої форми матеріалізму, що спирається на природознавство.
Іван Гудзенко
