Історія філософії, Сучасна філософія        03 Квітня 2017        891         Прокоментуй!

Філософська система поглядів Карена Свасьяна

Відомий вірменський мислитель сучасності, філософ культури, перекладач та літературознавець Карен Свясьян народився в Грузії 2 січня 1948 року. Дитинство мислителя пройшло в Єревані, де зміг здобути повну середню освіту. За час навчання у школі, Карен Свасьян проявляв допитливість, зацікавленість до пізнання нового, ерудованість та наполегливість.

Завершивши навчання у загальноосвітній школі, Карен Свасьян у 1965 р. вступає до Єреванського державного університетету, де вивчає поглиблено філософію, вірменську та зарубіжну літературу, англійську та німецьку мови.

Філософська система поглядів Карена Свасьяна

В студентські роки активно публікується у фахових наукових виданнях, активно займається дослідницькою роботою. Така працелюбність на інтелектуальному поприщі далась взнаки: з 1971 – 1993рр. став молодшим, а потім старшим науковим співробітником Інституту філософії і права Вірменської РСР. За цей проміжок часу, мислитель отримав ступінь кандидата філософських наук за темою «Естетична сутність інтуїтивної філософії А. Бергсона». Досліджуючи проблему символу сучасній філософії, Свасьян у 1981 р. отримує ступінь доктора філософських наук. З 1985 р. стає професором Єреванського університету.

Система поглядів Карена Свасьяна привертає увагу, насамперед, своїм підходом до розуміння історії філософії крізь призму соціокультурної парадигми. З іншого боку, розглядається чіткий філософсько-антропологічний сегмент. В чому ж сутність логічного розвитку історико-філософського процесу? На думку Свасьяна, його сутність полягає в сенсі розвитку історії долі свідомості,проте не в гегеліанській інтерпретації Абсолютного духу, а швидше за все в деякій послідовності осмислення системи, як це випливає у поглядах Гекеля. Звідси маємо, що вся філософська система від до сократичного періоду завершуючи Ніцше має перед собою головну мету не осмислення світу, а через самоодкровення і завершення процесу становлення людської індивідуальності. В цьому сенсі, мислитель ставить логічне запитання: якщо вінцем творіння в сенсі еволюційної теорії є людина як біологічна істота, то звідси виникає питання про вінець творіння в людині як такій.

Антропологія Свасьяна визначає чітку проблему про те, що в самій людині визначається і кульмінує власне людське і яким чином в людському кульмінує чисто природне? Мислитель відповідь на це питання бачить у мисленні, яке є духовно вищим в людині, подібно до того, як біологічна сутність людини є вищим в природі. Таким чином, історико-філософський процес продовжує історію творення. Філософ виходячи з методу співставлення наполягає, що еволюційна теорія є складовою історико-філософського процесу, то власне і сама історія філософії є ніщо інше як найвища форма еволюції її самої.

Виходячи з тези що мислення як форма «вищого» в людській природі присутня, Карен Свасьян у філософських працях ставить запитання: «чиє мислення?». Тут знаходимо вирішення центральної проблеми всього філософського дискурсу: спосіб знайдення золотої середини між есенцією та екзистенцією, іманентним і трансцендентним, між мисленням як таким і буттям, між тим про що людина мислить і тим, хто вона є насправді. Свасьян досліджуючи спектр історико-філософської діяльності починаючи від античної Греції завершуючи філософськими напрацюваннями феноменологів та екзистенціалістів привели його до антропософських ідей Рудольфа Штейнера, погляди якого мислитель розділив. Поняття, логіко-семантичний аналіз і чітку дефініцію антропософії охарактеризував Свасьян у статті «Антропософія» для радянського видання «Філософської енциклопедії» і поклав початок філософського обґрунтування антропософських концепцій.

З огляду на сучасність, Свасьян підіймає проблему методів викладання сучасної філософії взагалі. При цьому не так важливо, чи є філософія наразі обов’язковою дисципліною чи ні. Власне, до сучасної філософії і до сучасних філософів, мислитель відноситься скептично, і навіть саркастично. В побутових есенціях, Свасьян констатує смерть філософії: «Філософії на сьогодні не існує». Не менш радикально висловлюється він і про сучасних філософів, які представлені «клоунами з претензіями на оригінальність». Справжня сутність розвитку філософського справжнього дискурсу – об’єктивно відображати сучасні актуальні проблеми. Мислителя обурює скепсис багатьох сучасних філософів щодо поглядів Шпенгера, адже свій «Захід Європи» був написаний не для свого часу, а для сучасності. Свасьян зауважував: «Боецій і Шпенгер – життя, а не смерть філософії». Як і філософія, наука також є мертвою. Остання, особливо гуманітарна наука, користується лише запитами. Втрачаючи запити конкретного чинника руху європейської філософії, ми втрачаємо саму філософію. В чому ж причина смерті філософії? Свасьян висновки здійснює з логічної концептуативності розвитку історії Європи словами: «Кінець європейської ідеї (у світоглядному чи філософському сенсі) і кінець віри означає кінець Європи. Багато просто відмовляються визнати, що Європи просто не існує». Власне, Європа, яка померла через відмову від віри та свого соціокультурного насліддя привела до смерті самої філософії в західноєропейському сенсі. «Метастази» цього захворювання вбило все, починаючи з християнства, обговорювати проблеми якого в Європі, на думку Свасьяна, стало ознакою «безглуздого тону».

Смерть філософії і відсутність філософів сьогодні приводить лише до останньої стадії постмодернізму, в якому окрім або повторення старого минулого або свавільного оригінальництва не несе в собі жодного смислового навантаження. Адже, як підкреслив Свасьян в інтерв’ю для DW: «Філософувати можна будь де [наприклад]:.. в кав’ярні, якщо ви в Парижі або Берліні». Карен Свасьян критикує викладачів філософії у сучасних вузах. Більшість філософських круглих столів, семінарів та конференцій – створення деякої «амальгами», яка представлена боротьбою поколінь: між поколінням, яке своє філософування базує на Марксі, і молоді, світоглядний вектор яких кохається в проблемах постмодерну. Що ж лишається, на думку Свасьяна, для застосування практичності філософських знань? Люди які вміють мислити і ставити запитання – потрібні скрізь створюючи нові тренди.

Свою популярність на пострадянському просторі філософ здобув в якості укладача, редактора та перекладача двотомника творів Фрідріха Ніцще, виданого в 1990 р., а також праці Освальда Шпеглера «Захід Європи». З 1994 р. Свасьян є Лауреатом премії ім. Гумбольда. Вільно володіє вірменською, німецькою, російською та англійською мовою. Головним чином пише німецькою та російською.

Починаючи з 1997 р. Карен Свасьян проживає в Швейцарії в м. Базель і займається письменницькою роботою і викладає вільно лекції у вузах Німеччини, Швейцарії, Австрії.

Євген Распопов

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook