У середині IV століття до н.е. в Греції закінчується класична доба і починається епоха еллінізму (про філософію еллінізму читайте в наступних публікаціях), що пов’язана з розквітом Македонської держави. Батько Арістотеля був лікарем Філіпа ІІ, а сам Арістотель став учителем його сина – Олександра Македонського.
Арістотель жив у Мілеті (читайте про Мілетську школу філософії), Стагірах та в Афінах, де заснував власну школу – «Лікей» (ліцей), учні якого називались перипатетиками, або «тими, що прогулюються». Взагалі термін «перипатетизм» пов’язаний виключно з проявом симпатій до вчень Арістотеля.
Помер Арістотель у 322 році до н.е., залишивши по собі чимало послідовників та праць, написаних чіткою, логічною, філософською мовою. Арістотель вважається батьком логіки.
Головне питання філософії Арістотеля. Метафізика
«Кожна людина від природи прагне пізнання,
а що такого вона хоче пізнати?»
Арістотель (початок «Метафізики»)
Давайте коротко (тезово) розглянемо основні питання філософії Арістотеля:
1. Філософія вивчає суще таким, яким воно є.
Найважливішим у філософії повинне бути пізнання першопричини.
Так, коли Андронік Родоський почав систематизувати вчення Арістотеля у першому столітті до н.е., «Метафізика» (посилання для завантаження праці) Арістотеля складалась із 14 книг, основною темою яких були причини існування речей. Таких причин Арістотель виділяв 4:
Матеріальна причина («гіле»(gile) — матерія).
Формальна причина (матерія отримує форму).
Діюча причина (творець речі).
Цільова причина (кінцевий результат).
Послідовники Арістотеля (перипатетики) виділяли ближню цільову (існування речі як результат) і далеку цільову (призначення речі).
Отже Арістотель став засновником вчення про причинність речей, обумовленість створення одних речей з інших.
Космологія Арістотеля
Коментарі до зображень на малюнку:
Місяць, який є найближчим до Землі.
Земля, що складається з чотирьох основних елементів.
Ефір — речовина, на межі якої — місяць.
Сонце, зірки та інші небесні світила.
Бог (Деміург) — виступає першодвигуном, що спричиняє рух матерії, яка існувала вічно.
Позиція Арістотеля відносно буття й небуття:
критикує Парменіда: «Для нас важливо не те, що небуття існує, а те, Що воно Є!»
вперше пропонує концепцію потенції і акту
Вчення Арістотеля про душу
Основні психологічні концепції Арістотеля викладено в його трактаті «Про Душу» (посилання для завантаження). Душа розглядається як ентілехія (становлення).
Ентілехія — душа призводить до життя. Відображається певна незавершеність душі.
Душа з’явдяється в людині одночасно з тілом. Арістотель поділяє її на 3 сили:
Раціональна (розумова) душа;
Тваринна (емоційна) душа;
Рослинна (вегетативна) душа;
Уся психологія Арістотеля нерозривно пов’язана із етикою.
Політичні доктрини Арістотеля
Головним політичним трактатом Арістотеля, що зберігся є трактат «Політика«(ще одне посилання на завантаження праці). У першій книзі цієї праці критикується держава Платона.
«Між Платоном і істиною я обиру істину«, — Арістотель
Арістотель спочатку описує реально існуючі форми правління. Засуджує відмову Платона від приватної власності та поділ суспільства на 3 групи. Арістотель вважає, що жінка не може працювати як чоловік, а рівні вони можуть бути лише у правах.
Найкраща форма правління для Арістотеля — аристократія, бо демократія часто перетворюється на олігократію (правління багатьох) чи на охлократію (правління натовпу).
Арістотель був пихильником рабовласницького ладу, бо вважав рабство природним, адже одні народжуються рабами, а інші багатими.
Чоловік, за Арістотелем, повинен зачинати дітей у 37 років, а жінка вагітніти у 18, бо саме так народжуватимутьсяч найздоровіші діти (так було в Арістотеля). Методи виховання Арістоетля — більш менш ліберальні і викладені у праці Нікомахова етика.
Висновок:
Філософія Арістотеля мала величезний вплив на усі галузі філософії еллінізму ат середньовіччя.
Арістотель започаткував низку новітніх концепцій, які визначили предметний зміст філософського знання.
