Філософське знання тут не є суто теоретичним. Воно виконує сотеріологічну функцію — веде до звільнення від сансари, кола народжень і смертей.
Веди як джерело філософської традиції
Найдавнішою основою індійської філософії є Веди — сакральні тексти, що поєднують гімни, ритуальні формули і космогонічні уявлення. Спочатку ведичне мислення було тісно пов’язане з ритуалом і жертвоприношенням, але поступово в ньому з’являється філософська рефлексія. У Ведах формуються уявлення про космічний порядок (рита), взаємозв’язок людини і всесвіту, а також про роль слова і знання як сакральної сили.
Упанішади і філософський злам
Якісний філософський перелом відбувається в Упанішадах. У цих текстах увага переноситься з зовнішнього ритуалу на внутрішнє пізнання. Центральними стають поняття брахмана — абсолютної реальності, і атмана — внутрішнього «я» людини.
Ключова ідея упанішад — тотожність атмана і брахмана. Пізнання цієї істини веде до звільнення. Таким чином, філософія набуває медитативного і містичного характеру, але зберігає чітку концептуальну структуру.
Карма, сансара і мокша
Фундаментальними поняттями індійської філософії є карма, сансара і мокша. Карма означає закон причинно-наслідкової відповідальності за вчинки. Сансара — нескінченний цикл перевтілень, зумовлений кармічними наслідками.
Мокша є метою філософського шляху — остаточним звільненням від сансари. У різних школах вона досягається через знання, дію, аскезу або медитацію, але завжди розуміється як вихід за межі емпіричного існування.
Даршани як філософські школи
Індійська традиція розрізняє кілька ортодоксальних і неортодоксальних філософських систем, які називають даршанами — «шляхами бачення істини». Вони розробляють власні онтологічні, гносеологічні й етичні концепції, але об’єднані спільною метою звільнення.
Філософська дискусія в Індії мала високий рівень логічної строгості й розвивалася у формі коментарів, полеміки та шкільної спадкоємності.
Філософія як духовна практика
Особливістю філософії Стародавньої Індії є її тісний зв’язок із духовною практикою. Філософ не лише мислить, а й живе відповідно до вчення. Аскеза, йога, медитація і дисципліна свідомості є складниками філософського шляху.
Теорія без практики вважалася неповною і неспроможною привести до істинного знання.
Індійська філософія і проблема «я»
На відміну від західної традиції, де «я» часто мислиться як автономний суб’єкт, індійська філософія ставить під сумнів сталість особистісного «я». Питання про те, що є справжнім суб’єктом досвіду, стає центральним у багатьох школах.
Це відкриває інший тип антропології, у якому особистість розглядається як процес, а не як субстанція.
Філософія Стародавньої Індії створила унікальну модель мислення, де метафізика, етика і практика звільнення утворюють єдину систему. Вона вплинула не лише на індійську цивілізацію, а й на світову філософську культуру.
Іван Гудзенко
