Історія філософії

ФІЛОСОФ ТА ПСЕВДОФІЛОСОФ

ааає» Філософ»- любитель мудрості,глибинного мислення,аналітик,здатен робити висновки на основі зібраної інформації ,іноді- власного життєвого досвіду. Витягує з книг тільки «діаманти».ВІдрізняється індивідуалізмом, максимально можливою незалежністю поглядів.

» Не філософ»- переказуючи чужих висновків. Його світогляд-скопірайтнене бачення явищ та фатів «світилами» філософії.

» Історик,біограф та соціолог у масці філософа»-Його цікавлять факти з життя філософів та інших визначних особистостей. Дати народження,національність,релігія. Що вони їли, з ким спали. Висновки ВВЕЛИКИХ МИСЛИТЕЛІВ даному стереотипу абсолютно не зрозумілі та навіть не цікаві.Своєю заслугою вважає накопичення в пам яті дат,імен,класифікацій.» Критик та аналітик філософів,як філософ»- хороший оцет,але ні в якому разі не вино.

Власних висновків-нуль,свободи польоту фантазії-нуль. Задача зводиться до-» Я вважаю,що він мав на увазі те, або це….

» Словоблуди»,що косять під ФІЛОСОФІВ. Хто не пам’ятає семантики,пригадаємо разом. Отже,-«СЛОВО»-це символ, узагальнення, абстракція,яка покликана давати інформацію,уявлення про предмет-явище,яке було прийняте власними органами чуття, а згодом передача власних розумових висновків,свого досвіду. Символ ( слово) дає лише часткову інформацію про явище. І його здатен зрозуміти тільки індивід,який має ті самі органи чуття. Коли показуєш дитині на небо і кажеш при цьому-» Небо голубе». Око дитини побачить даний колір, і дитина цей колір прив’яже до слова «голубе». Символ закарбується в пам’яті.

Але… Якщо початкова абстракція(термін) була помилковою,всі інші узагальнення( терміни на основі попередніх термінів) — носіння води у ситі. Плачевно-коли певні терміни абсолютно не стосуються буття,як такого,не торкаються його глибин.

Саме визначенням доцільності та значимості цілої купи непотрібних та беззмістовних термінів займаються філософи-словоблуди:

1.Становлення соціуму української народності.

2.Мультикультуралізм.

3.Неопатримоніальність у соціальному процесі.

4.Християнська теодицея.

5.Еклезіологічні рефлекції.

І всюди в цих працях дати , класифікація,систематизація,нуль думок,абсолютний нуль!Це як історія. Купа  подій, більше НІЧОГО.

Хто не вірить,хай гляне на дисертації. Зрозуміло,що це просто заробляння пагонів в бюрократичній системі-матері тупості та блюзнірства. А поставити під питання взагалі доцільність  опису явищ,або абстракцій  ХРИСТИЯНСТВА(релігія для простаків й прострачок), СОЦІУМУ (матюк,який виник з повітря),ДЕРЖАВИ(клітки для «громадянина»,та власниці цього «громадянина»),МУЛЬТИКУЛЬТУРИ( шаблонів поведінки різношерстої худоби)НАЦІОНАЛЬНОСТІ ,МОРАЛІ та ЕТИКИ(дресирування , приручення , привласнення та використання в своїх цілях диких тварин),ЗАКОННОСТІ (спосіб  управління еліти плебсом,виконання закону забезпечується застосуванням насильства),СПРАВЕДЛИВОСТІ(Он з тим мужиком поступіть справедливо, а мене простіть та відпустіть) ,- не вистачає глибини та сміливості?Відкрити клітку,- замість рук-лапи.

Філософ-це дар, а не професія.

Так само ,як художник,композитор,режисер,поет,письменник. І недопустимо підносити до його рангу історика або теолога.

Послухайте  Хайяма-просто і глибоко. Почитайте Шопенгауера — життєво необхідна інформація-як вода та повітря. Глибоченні висновки. Прочитайте від А до Я  книгу МАКСА ШТІРНЕРА «Я і моя власність»- розрив усіх шаблонів. Та навіть Джек Лондон, затятий  матеріаліст — на три голови вище!

Потім стане зовсім легко відділити непотріб від золота.

Висновки робіть самі.

Ігор Хабурський

Яка твоя реакція?

Радість
0
Щастя
0
Любов
0
Не завдоволений
0
Тупо
0

Интересно почитать:

Также в категории:Історія філософії