Аристократів того часу найбільше цікавило золото, тому багато експедицій було споряджено іспанцями у глиб континенту. Але майже всі вони не повернулися.
У ХХ столітті інтерес до Ельдорадо оновився. Тепер вже у цій країні вбачали аналог Шамбали, Агарті, Шангріли, Олмолурінгу, Тебу, Біловоддя, Синєгір’я — країн високого знання, загублених у горних масивах, у яких, за повір’ями, залишилися технології давніх цивілізацій. Й мріяли отримати технології або нові озброєння.
Після другої світової інтерес до Ельдорадо знову згас. Але неочікувано відновився у наші часи.
Кінематографісти – документалісти у перше десятиліття ХХІ століття дісталися до заповіднику Амаракаері у Південній Амазонії, у Перу. Площа заповіднику біля 40000 га. Й знайшли цікаву скелю – яка має назву Харакбут (іспанською «el rostro» — «обличчя»).
Місцеві жителі повідомили дослідникам, що ця кам’яна людина – вартовий Ельдорадо. Таких облич у заповіднику Амаракаері всього налічується три. Вони з’єднані між собою підземними тунелями. З цих підземних тунелів є підземні дороги до міста Ельдорадо.
Але мало хто з місцевих (тут мешкає плем’я харабут) пам’ятає шлях тими дорогами предків. Майже всі шукачі Ельдорадо – й місцеві, й мандрівники з далеких країн, хто пішов підземеллями інків – не повернулися.
Можливо, таємницю Ельдорадо людство все ж у майбутньому розгадає. А поки що можна подумати над таємницею, яку нам загадує скельне обличчя Харабут.
Ігор Мехеда
