У 1539 р. – голландським богословом Сіменсом було випущено «Головну книгу істинної християнської віри». У ній він чітко та систематично виклав основні положення свого віровчення. Сімонс стверджував, що церква не є якоюсь організацією, яка охоплює усіх, які народилися у географічних рамках будь – якого приходу , але це — відроджене братство віруючих, які здійснили акт справжнього хрещення.
Іншими словами, церква не є якимось зовнішнім офіційним органом, бо вона (церква) — це тісне товариство одновірців та близьких однодумців. Сіменс також говорив, що служителі церкви не призначаються «згори», бо вони оббираються лише членами спільноти, і їм не потрібно приписувати що та як проповідувати. Церква повинна бути абсолютно незалежною від держави, тобто повинна існувати за рахунок пожертв її віруючих.
У подальшому, послідовники М.Сімонса стали називати себе «менонітами» (від імені свого власного засновника). Це були ранні предтечі баптизму. Власне батьківщиною баптизму на той час стала вважатися Англія. У 1534 році на її території король Генріх VІІІ проводив церковні реформи, і за його проявленої ініціативи утворюється Англіканська церква.
На відміну усіх реформаторських церков, вона була найбільш близькою до католицької церкви. Послідовники англіканської церкви визнавали концепцію єдиної прославленої особистої віри, але відкидали Священне Передання, вчення про чистилище, ікони, різного роду культи, католицьких святих, мощі, обітницю безшлюбності духовенства і інше, що відносилося до доктрин віри Католицької церкви. Але дещо вони запозичили у католиків: уявлення про церкву як необхідну посередницю в справі спасіння людей, поділ на священство, тобто – клір, а також прихожан (мирян), церковна ієрархія (на чолі не папа, а король і пряме підпорядкування йому), єпископські суди, призначення єпископів через єпископське руко положення.
У другій половині ХVІ століття в Англії виникає декілька течій, які носили радикальний характер своїх вчень. Перш за все це була формація пресвітеріан — англійських кальвіністів. Ще радикальнішу програму підтримували індепенденти (сепаратисти), які вважали, що церква може бути створена поза державною системою.
Після смерті Сіменса незакінчену справу продовжує його наступник – Джон Сміт. У своїй праці «Сповідання», Сміт розробляє формулювання зовсім інших принципів віровчення баптистів. Засновник цієї течії народився у містечку Грейнсборо на Тренті. У 1586 році отримав прекрасну освіту у Кембриджському коледжі Христа. Став близьким учнем видатного індепендентського лідера Фресіса Джонсона.
З 1593 р. – отримує ступінь магістра з гуманітарних наук. у вересні 1600 року його вибирають проповідником у м. Лінкольн. Але при якихось незвичайних обставинах його було відсторонено від посади. Він був нестриманим у своїх критичних висловлюваннях та ідеях, які набували більше сектантського напряму. У 1605 році у цьому ж місці, Сміт намагається випустити два невеличких томи промов, які він говорив у Лінкольні.
Сміт не довго думаючи – вступає в конгрегаціоналістичну церкву і у своєму рідному місці стає пастором гейнсборзької спільноти. Їх переслідувало керівництво, індепендетська спільнота змушена була тікати в Голландію, а у 1607 році залишила назавжди Англію. На чолі руху релігійної спільноти стояли Джон Сміт та Хелвіс. Спільнота покинула Англію, але оселилася в Амстердамі.
У спільноті нараховувалося вісімдесят чоловік. Він не приєднувався ні до одної із місцевих протестантських церков, ні до конгрегаціоналістичної церкви Джонсона, яка хоч і була близькою до неї по духу та віросповіданню. Виникли деякі протиріччя щодо питання чи потрібно читати проповідь з рукопису. Сміт був зовсім категоричним щодо проповідей, посилався на 4 главу Святого Євангелія від Луки, у якій Христос, перше, ніж почати проповідувати — закриває священний сувій.
У 1609 році він випускає трактат про хрещення дітей з таким заголовком «Число звіра». Сміт спочатку хрестив самого себе , потім Хелвіса та інших членів спільноти (близько 40 чоловік). Джон вважав, що хрещення менонітів є істинним, хоча з ним не погоджувався Хелвіс. Частина спільноти на чолі з Хелвісом не погодилася зі Смітом, а у 1610 році вони розлучились з ним.
У 1611 році Сміта відлучають від церкви. Група Хелвіса повертається до Англії. Сміта мали б прийняти меноніти, але вони вимагали від нього письмового віросповідання. Він не дочекався того, щоб бути залученим до менонітів. Наприкінці серпні ним сильно оволоділа хвороба – сухоти .
Він помер у 1612 році і похований в амстердамському містечку Нойвекерке.
Стрикалюк Богдан, магістр релігієзнавства