Історія релігій        11 Березня 2016        429         Коментування вимкнено

Анабаптизм

Анабаптизм – радикальна реформаторська протестантська течія, яка виникла у XVI столітті  в Нідерландах та поширилася на територію сучасної Німеччини, Австрії і Швейцарії.

Термін «анабаптизм» походить із грецької мови і означає «повторно хрещений» або «наново хрещений». Анабаптисти вірили, що людина повинна приймати хрещення тільки у зрілому віці, адже тільки тоді вона може зробити свідомий вибір, усвідомивши роль та важливість християнського хрещення.

На думку адептів цієї віри, приймаючи анабаптистське хрещення, людина стає на шлях учня Ісуса Христа і повинна була нести проповідь Спасителя у всі куточки світу. Важливим моментом віровчення анабаптистів було те, що вони не сприймали християнство крізь призму традицій і догм, адже, згідно з їхніми поглядами, сприйняття Бога є інтелектуальним і дозволяє людині упродовж життя наблизитися до розуміння сутності християнського віровчення. Таким чином, анабаптисти були радикально налаштовані проти хрещення в дитинстві, бо тоді людина не має вибору у вірі.

MuensterJohannVanLeydenTaufe

Анабаптисти були переконані, що церква – це община братів, тому потрібно жити у братських комунах, де за членами церкви спостерігали старійшини. Також саме анабаптисти вперше у протестантизмі започаткували інститут учнівства, де пастори або лідери общин брали під своє духовне крило рядових членів церкви і протягом життя персонально навчали християнської віри. Потрібно зазначити, що анабаптистський інститут учнівства членів церкви був запозичений неохристиянською «Церквою Христа», у якій пастори та духовні лідери стали вчителями для членів церкви. На думку анабаптистів, учнівство  – це шлях і наближення віруючого до розуміння сутності Ісуса Христа. На їхній погляд, Христос був великим учителем, який обрав 12 апостолів у якості своїх учнів. Тому будь-який член християнської громади є учнем Христа. Оскільки всі учні не можуть самостійно зрозуміти вчення Христа, є молодші вчителі – пастори і глави общин.

Анабаптизм заперечував насильне навернення у віру. Його адепти стверджували, що кожна людина самовільно повинна обирати ту християнську церкву, яку вважає істинною. Також анабаптисти одні із перших у протестантизмі почали говорити про релігійний пацифізм у християнстві. Вони також були противниками військової служби, хоча в деяких випадках для захисту своєї віри вдавалися до фізичної розправи, як було, наприклад, у Мюнстері.

Ідеї анабаптизму вилилися у три протестантські конфесії, такі як: меноніти, аміші та баптисти. Загалом анабаптизм став наріжним каменем всього євангельського протестантизму.

Ігор Дмитрук

Коментування закрито

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook