Передумови. Після першого хрестового походу минуло півстоліття. На Сході знову стало спостерігатися посилення впливу мусульман. Вони були загрозою християнським державам, утвореним лицарями після першого хрестового походу в Єрусалим. Всі чотири лицарських держави виявилися в складному становищі. З усіх боків на них нападали мусульмани: турецькі, сирійські, єгипетські вершники.

У 1137 році була захоплена Антіохія, в Єрусалимі влада християн була дуже нетривка. А 1144 року правитель Мосула Імад ад-Дін Зангі захопив Едесу і все лицарське князівство, утворене в 1098 році. Так як Едеса була тією фортецею, об яку до цих пір розбивалися всі набіги мусульман, то її падіння шокувало весь християнський світ.

Другий хрестовий похід (1147-1149)

Основні події та головні дійові особи. У 1144 році папа римський Євгеній III почав закликати християн до нової хрестової війни проти мусульман. Але в усьому християнському світі Заходу і Сходу лише король Франції Людовик VII і імператор Німеччини Конрад III збирають свої армії. Політичним ідеологом другого походу хрестоносців є Бернард Клервоський, французький богослов, громадський діяч, який мав великий вплив на християнські розуми того часу.

Обидві армії налічували набагато більше ста тисяч воїнів. Це була достатня кількість для того, щоб розбити еміра Зангі і повернути Едесу християнам. Але багатотисячні армії, попереду німецька, а за нею французька, рухалися повільно і важко,  знесилюючись через постійно хвилюючих їх турецьких вершників. У 1147 році в Каппадокії мусульмани завдали серйозної поразки армії Конрада. Велика частина німецьких хрестоносців загинула. Решта в Нікеї стали чекати французьких хрестоносців. У 1148 армії розділилися. Конрад відправився по морю в Константинополь, а Людовик із залишком свого війська прибув в Антіохію. Два величезних війська розтанули під напором турків, розійшлися і стали переслідувати різні цілі.

Результати. Конрад почав похід проти Дамаска. Це було помилкове рішення. Німецька армія зазнала тут невдачу. І продовжувати лицарський хрестовий похід Конрад не став. 1149 року він із залишками своєї армії безславно повернувся в Німеччину.

Людовік також восени 1149 роки повернувся на батьківщину. Другий похід лицарів хреста, початок якого був багатообіцяючим, закінчився безславно для християн, до того ж цей похід роз’єднав французів і німців. Мусульмани, навпаки, об’єдналися в боротьбі з хрестоносцями і їх позиції стали ще сильніше, ніж до походу.

Іван Гудзенко