Довершеність

Важливі знання часто є прихованими у простих поняттях, і часом досить-таки важко виявити їх у простоті, подивитись на них іншим поглядом і поставити до відомого досить-таки невинні, майже дитячі питання.

Все це можна віднести до  поняття «довершеність», «довершене» і близькому йому за значенням, що є – «завершеність».

Поняття довершеності обділене увагою філософії. Я випадково натрапив на нього  у Аристотеля. Правда, він його використовував для ідей цілого і завершеного, фактично демонструючи його універсальність. Але формула Аристотеля була лише дещо більш розширеного трактування, що дають  Словник української мови і Великий тлумачний словник української мови.

Зате там була присутня одна значима формула – формула межі.  Межа – суть буття речі; межа для пізнання.

Що цікаво, практично в той же період часу на Сході в Індії Будда виголосив свої знамениті короткі висловлювання, зібрані у «Сутру про найвищу мудрість» у сто тисяч рядків (Щатасахасрика Праджнянараміта сутра). Одна з них суголосна словам  Аристотеля про межу.

  1. 1066. Якщо пізнати істинну межу, то будуть пізнані коротко і детально всі, без винятку,  елементи.
  • Переможець, а що таке – істинна межа?
  • Відсутність межі – це істинна межа.

Формула Будди так і лишилась не прочитаною.

Я згадав про ці дві особистості і їх висловлювання, тому що саме поняття довершеності приховує у собі відповідь на слова Будди про суть межі і, значить, надає можливість пізнати коротко і детально всі без винятку елементи.

ДОВЕРШЕНІСТЬ

У словниках української мови довершеність тлумачиться як те, що не має  жодної вади; чому властива повнота необхідних позитивних якостей; викінчений; і довершений у такому розумінні: «Серед огорожі стояв високий стіжок пахучої трави, тільки що вчора накиданий і довершений» (Іван Франко, IV, 1950, 421).

Допоміжні визначення, для повної картини значення довершеного, чи завершеного і досконалого, що вважається синонімом довершеного.

ПОВНОТА́,

  1. Вичерпна достатність, повний склад, необхідна кількість чого-небудь.
  2. Вищий ступінь чого-небудь.

СУКУ́ПНІСТЬ, Неподільна єдність чого-небудь; загальна кількість, сума чогось.

ЗАВЕ́РШЕНІСТЬ,  Досконалість, найвищий рівень у викінченні чого-небудь.

досконалий

1) Який  має  потрібний  ступінь довершеності. || Який  визначається  повнотою  позитивних якостей; довершений.

2) Повний, абсолютний.

Отже, якщо пройтись по значенням слів, які використовуються  для тлумачення довершеності, чи близьких йому по значенню завершеності і досконалості, то вимальовується загальна картина чогось, що зібране повністю у собі для максимального, якщо не абсолютного прояву своєї властивості чи ідеї.

Такий стан чогось гарно характеризують слова – без вади. Все в собі. Ніщо ні додати, ніщо ні відняти  – інакше щось буде з вадою: неповним, незавершеним, недовершеним.

Але така концентрація повноти вимагає існування області поза собою, поза зібраністю, тому що дані ознаки вимагають умови відсутності чогось десь, бо воно зібране все в собі. А це «десь» є  і не може бути нічим іншим, як областю поза собою.

Отже, довершеність, будучи повнотою чогось, поєднується також з відсутністю чогось поза цією повнотою – відсутністю поза собою.

Це досить-таки очевидно, і тому, коли задати просте питання, що є поза собою, своєю зібраністю, то відповідь буде теж простою і очевидною – відсутність себе, що є – ніщо себе.

Ніщо себе не є беззмістовною пустотою, бо воно не є просто ніщо, а є саме ніщо чогось. Якщо довершеність є позитивна повнота, то позитивною є і відсутність, присутність якої вона вимагає, і, таким чином, переносить на неї свою позитивність.

Чи може ця відсутність бути проігнорована як щось незначне і допоміжне, а позитивна присутність братися сама по собі? У словниках так і робиться, коли наголошується, що довершеність – це повнота позитивних ознак.

Однак повна концентрація, зібраність, сукупність чогось вимагають іншої умови себе такого існування – обмеженості. Обмеженість тлумачиться так.

ОБМЕ́ЖУВАТИ і рідко ОБМЕЖОВУВАТИ, ую, уєш, недок., ОБМЕЖИТИ, жу, жиш, док., перех.

  1. Установлювати певні межі чого-небудь; зв’язувати щось обмежувальними умовами.
  2. // Не допускати поширення чого-небудь; локалізувати.
  3. Бути межею чого-небудь; відділяти, відгороджувати щось від чого-небудь.

Очевидно, що повнота чогось має бути нерозпорошеною, локалізованою, обмеженою.

Тоді виникає інше просте питання – що обмежує позитивну повноту довершеності?

За Аристотелем, межа – суть буття речі, ознака її конкретності і визначеності, що є умовою її пізнання.

Довершеність є названою, а значить, є конкретною і визначеною, і відповідно цьому має бути обмеженою. Але що обмежує її? А що її може обмежувати, крім відсутності, яка оточує повноту чогось, повністю її охоплює, їй протистоїть?

Отже, відсутність не може бути відкинутою і проігнорованою, бо вона є межею зібраності чогось, обмежує довершеність, надає її повноті конкретності і визначеності.

Але те, що обмежує, саме має бути конкретністю і визначеністю, а що може надати відсутності такого статусу, тобто обмежити його, як не присутність – повнота позитивних властивостей? Серед двох не має нічого третього, щоб воно могло виконати функцію межі для відсутності.

Така умова означає концентрацію, зібраність вже самої відсутності у свою довершеність, при цьому поза нею – її повнотою – присутність виконує роль її відсутності, бо у області присутності ніщо з відсутності не присутнє, тобто там вона відсутня, а відсутність виконує функцію межі і тому присутність стає вже межею відсутності і надає їй конкретності і визначеності.

У вступі були приведені слова Будди, які не були ще розкриті:

«Відсутність межі – це істинна межа».

Тепер достатньо додати три слова, щоб вони стали зрозумілими:

«Відсутність межі поза собою – є істинна межа межі».

П’ятьма словами Будда визначив суть довершеності межі як ідеї (відсутність поза собою) і суть відсутності як такої, що виконує роль межі.

Система з двох – тепер можна сказати протилежних двох – є замкнутою в собі і на себе. Кожне з них, протилежностей, служить межею одне одному, і суть існування двох – це надання кожному з них, через протилежне, об’єктності і визначеності, оскільки ніщо саме по собі не може себе обмежити, а значить, визначити.

Ось таким виявився прихований зміст поняття «довершеність», зміст, який вводить філософію протилежностей.

Олександр Білий

Залишити відповідь

Ваша e-mail адреса не оприлюднюватиметься. Обов’язкові поля позначені *

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook