Виражені поетичними метафорами вислови Будди несуть в собі і практичну сторону. Вони містять поради, як чинити і яким бути по життю людині. В основному це вислови, що стосуються внутрішньої природи індивідуума, здатного і готового для самопізнання і навчання вищих істин. Описані характерні риси людини, яка прагне до мудрості і правильності життя, різнобічні і наближені до повсякденності. Висловлювання в алегоричній манері, постійні порівняння з тим чи іншим об’єктом, тваринами або комахою, відрізняють цей пам’ятник буддизму.
У Дхаммападі описано світогляд Будди і ставлення його до різних іпостасей людини, таких, як розум, мудрість, серйозність, здатність контролювати свою промову, щоб не нашкодити собі і оточуючим, в нагороду яким уготовано просвітлення і нірвана. Також там описано і ставлення до негативних сторін людського буття — легковажності, жадання, поганим думкам, дурості. Тут вказана сансара, як наслідок такого способу життя. Оповідання ведеться в манері протиставлення добра і зла, вічної боротьби і самовдосконалення, прагнення до досконалості через величезну череду життєвих перешкод. В цьому і є сенс вчення Будди, оскільки люди не народжуються досконалими і просвітленими, але у них є вибір — бути розумним і слідувати вищому вченню, або ж не брати його і жити відповідно тілом людини.
Вибір тут представлений як дві шальки терезів.
На одній — вчення Будди, вказівка, яким необхідно бути, до чого прагнути, щоб підготувати собі краще існування ще за життя. Власне, беручи до уваги всі ці якості можна стати цілком успішною і мудрою по життю людиною навіть сьогодні, в сучасному світі.
На іншій — темна сторона людської натури, властива їй від природи, як бур’ян на полі, що береться з нізвідки, але викорінюється дбайливим господарем. Підсумок цих якостей — жалюгідне існування на землі і в наслідок, сансара, як результат неуцтва по відношенню до власного «Я».
Дхаммапада вчить нас краще, що робити, щоб вже сьогодні бути правильним і відповідати уявленням Будди про ідеальну людину і суспільство в цілому.
Іван Гудзенко