Коли я розпочинала роботу над есе, тему цю обирала цілком випадково, не приділяючи великого значення словам вказаним в ній. Що це за така проблема, яку не видно на перший погляд? Щоб отримати відповідь на це питання, потрібно лише зазирнути в Інтернет і уважно прочитати значення терміну «девіантна поведінка».

Згідно з роботою Максимової Н. девіантна поведінка (поведінка з відхиленням) –  «це поведінка людини, що не відповідає прийнятим у суспільстві нормам і рольовим очікуванням».

Девіантна поведінка людини: коротке есеїстичне міркування

І справді, виникає закономірне запитання: які обставини та чинники сприяють низькій самооцінці людей?  Чому, у підлітків зокрема, трапляються психози, панічні атаки? У багатьох випадках,  причиною цих феноменів є екзистенційна невідповідність прийнятим у суспільстві нормам і рольовим очікуванням. Одразу на думку спадає фільм «Дивергент» у сюжеті якого існує ключовий момент  схожий з власними  міркуваннями. Згідно з сюжетом, у фільмі теж з’явилась група таких от «девіантів», які відрізнялися від решти тими чи іншими рисами. Саме їх відмінності і стали причиною того, що вони самі вважали себе неправильними, зламаними, які не мають право на життя поряд з іншими. Але чому хтось має право говорити хто гідний життя, а хто ні?

Чому певні стереотипи мають руйнувати людську особистість з середини? Люди стали занадто черствими і проявляють суцільну індиферентність як нормовану поведінкову модель (сьогодні вислів «моя хата з краю, нічого не знаю», як ніколи є актуальною). Це дає підстави вважати, що ті, хто вчиняють самогубства просто не здатні власними силами впоратись з тими психосоматичними факторами, що турбують їх.

Я жодним чином не виправдовую тих, хто таку наругу чинить з своїм життям, а лише акцентую увагу на проблемі яка, існує, і насправді вона як згадка про девіантів у темі есе – лежить на поверхні. Варто лише проявити трохи пильності і співчуття до тих, хто оточує нас, можливо щодня. Насправді, банальна увага може стати тим фактором, що врятує чиєсь життя. Наша пильність і є основним якорем за який можуть триматися ті люди, що потребують допомоги, приміром, написати кілька слів тому, хто давно не дає про себе знати або особистості, яка останнім часом виглядає пригніченою або просто тією, кому ніколи не говорили компліментів, чи не вітали зі святом, не надсилали вітальних листівок.

Я вважаю, що вішати на людину будь які ярлики нерозумно і навіть небезпечно, тим паче зараз, коли люди з кожним днем все сильніше і сильніше прагнуть до свободи та самореалізації. А найголовніше – це те що, всі індивіди є різними і міряти всіх під одну гребінку нелогічно, тому що ви теж не такі як інші, і завтра хтось може сказати вам, що ви не відповідаєте тим стандартам, які розробили інші. Тому головна порада як боротися з девіантною поведінкою – припинити у цьому дорікати і дозволити кожному жити так як затишно та гармонійно.

Олександра Матвійчук – студентка університету «Академія рекреаційних технологій і права»