Чжуан – цзи народився близько 369 року до нашої ери у володінні Мен, в родині, яка втратила свій високий соціальний статус. Історично володіння Мен входило до складу держави Сун, в якій згідно достовірних свідчень мешкали нащадки правителів китайської династії Шань – Інь, де зберігалася культурна атмосфера, яка виявлялася через повагу китайців до своїх звичаїв.Основну частину свого життя Чжуан – цзи змушений був проводити у варварській державі Чу. Саме з неї за підтвердженнями істориків походив засновник даосизму – Лао-цзи. На її території ще збереглася стародавня традиція шаманізму. Чжуан – цзи займає спочатку посаду наглядача у володінні Мен, а вже потім – першого міністра у державі Чу.
Крім того, Чжуан – цзи починає займатися філософією, беручи до уваги ідеї даоського мудреця Лао та його філософську систему. Він почав писати філософські трактати, які стали надбанням культури, філософської спадщини Стародавнього Китаю. Трактати Чжуан – цзи здебільшого відрізняються своїм оригінальним південним мовним стилем, до нас дійшло дві третини об’єму тектсу. В «Історичних записках» (Ші цзи) повідомляється про створену Чжуаном книгу, яка містить більше тисячі слів, тоді як сучасний текст складається з шістдесяти шести ієрогліфів. А в іншій книзі «Хань шу», що складається з п’ятдесяти двох розділів спостерігається нарахування близько тридцяти трьох ієрогліфів.
У «Ші цзи» (Історичних записках) зазначається, що вчення Чжуан – цзи не обумовлювалося якимись межами, в тім воно все одно поверталося до свого першоджерела – даосизму Лао-цзи. Тому письмена мислителя більше тисячі ієрогліфів є в першу чергу нічим іншим як іносказанням. Свою майстерність у складанні письмен та тлумаченні висловів для визначення смислу тих чи інших фактів або ж класифікації подій, Чжуан – цзи використовує з метою нанесення атак на конфуціанство, в особі його засновника. Багато вчених – ерудитів не змогли захистити самих себе від критики філософа Чжуан – цзи.
Його слова настільки були безмежні як океан, він був вірний собі, ні в чому себе не засмучував; навіть правителі і чиновники не могли його використати у своїх цілях. Хоч про Чжуан-цзи мало збереглося свідчень, проте про нього багато пише китайський історик Сим Цянь в «Історичних записках».
Якщо ж розглядати термінологію, якою користується Чжуан-цзи, то можна побачити неймовірний факт: справа в тому, що філософ ототожнює терміни, наприклад внутрішнє відносить до неба («тянь»), зовнішнє – до людини («жень»), в тім висловлює опозиційність у «природно — мистецькому». Це можна прослідкувати у його книзі з 33 розділів. Тому деяким дослідникам важко зрозуміти чи дійсно Чжуан – цзи є достовірним автором книги.
І як з’ясувалося в ході дослідження його філософської спадщини, що йому належать внутрішні розділи, які поєднанні неформальним характером заголовків, що відображають сам зміст. Можливо вони були написані ще раніше книги « Дао де цзин», собою являють першоджерело даосизму. Що ж стосується інших розділів, ймовірно вони могли бути написані його учнями, а також заготовленими двома або ж трьома ієрогліфами.
Авторитетнішим із вже збережених є коментар Го Сяна, ґрунтується переважно на матеріалах, які містять у собі теорію про так зване «вчення про таємне», як своєрідний синтез даосизму та конфуціанства. Спеціальні дослідження у площині філософської діяльності Чжуан – цзи було зроблено багатьма видатними науковцями та мислителями Китаю, починаючи з Лу Деміна і закінчуючи Гао Хеном.
Важливими є коментарі до трактатів Чжуан – цзи, опубліковані у 1894, 1909, 1935, 1954, 1961, 1983 – х роках. Його праці було перекладено на англійську, французьку, німецьку, російську, японську і сучасну китайську мови.
Не менш важливим є теоретичний стрижень вчення Чжуан – цзи щодо шляху – Дао. Шлях представляється ним як такий, що володіє властивостями, достовірністю подій, в тім позбавлений діяльності, форми тілесності; допускає передачу, проте не отримання , а досягнення, споглядання у собі моральних якостей.
Чжуан – цзи виділяє такі основні п’ять рівнів наділення буттям:
1) Чжи – знання
2) Шен – життя
3) Сін – тілесна форма
4) Ці – пневма
5) Си – смерть
Останній із них є самим глибоким, собою обумовлює переміщення та народження усіх речей. Але тут ми можемо помітити одну цікаву річ: між Дао де цзином і Чжуан- цзи видно розходження. Оскільки Дао називається «річ, яма містить образи — символи», то в Чжуан – цзи Дао аж ніяк не є річчю, а за його твердженням робить речі – речами. Ним зміщується акцент на безіменності та не пізнанні Дао.
Шлях Дао Чжуан – цзи називає принципами. Гносеологія у філософа відіграє роль служниці антропології. Тоді з міркувань Чжуан – цзи Шлях – дао може бути досягнений носієм; тим, хто досяг і втілює цей шлях.
Філософія Чжуан – цзи є дуже складною для самого сприйняття, в тім виявляє інтерес зі своєї сторони.
Чжуан – цзи помер близько 286 року до нашої ери , а у 742 року згідно указу китайського імператора Лі Лунцзі був удостоєний імені даоського святого «Істинна людина із Наньхуа». Трактат Чжуан – цзи був визнаний даоським каноном.
Богдан Стрикалюк
