Книги є тією основоположною сходинкою на шляху становлення людини, якою можна знехтувати, але часто це зіграє проти самої людини. Так і я, відчуваючи внутрішню тягу до розширення свого світогляду і самоосвіти, намагавсь привити собі любов до літератури. Зробити це було не легко, адже в дитинстві мене цікавили зовсім інші речі, а читання уявлялось як щось нудне і не гідне моєї уваги. В підлітковому віці, я міг одну книгу читати по пів — року і в підсумку все одно покинути її на пів — шляху. Бувало прочитаю кілька десятків сторінок, зроблю паузу в два — три місяці, а потім сиджу згадую «а про що ж ця книга?», «чому саме така дія і що їй передувало?», » хто такий цей персонаж?». Доводилось гортати сторінки назад, і відчувати себе загубленим в незнайомій місцевості. Але повільно й впевнено, я сходився з книгами, вони ставали моїми друзями і легко захоплювали своїм сюжетом.
На сьогоднішній день намагаюсь, досі, осмислювати місце літератури в своєму житті і ту роль яку вона відіграє. Відправною точкою в цьому питанні мені часто згадується подія шкільних років.
Одного буденного дня, я йшов з однокласником до зупинки після уроків, розмовляючи на різні теми. І ось мій товариш між іншим спитав: «Навіщо ти читаєш художню літературу? З неї ж мало сенсу, і вона мало чим допоможе в матеріальному житті». На той час, я ці слова пропустив повз вуха, відсторонено відповівши: «Просто подобається», «Допоможе збагатити мовний запас» і подібне. Але на протязі довгого часу, це, здавалось, незначне питання добре закарбувалось в моїй пам’яті, і з періодичною впертістю виринало із загальної течії думок. Щось в мені, залишилось незадоволеним такою відповіддю і заставляло зануритись глибше.
Без сумніву, художня література володіє багатьма плюсами: від розвитку мисленнєвого процесу і до пізнання культури, безпосередньо через його носія. Але, якщо копнути глибше, то відкривається одна суттєва її властивість, а саме змога пережити досвід інших людей. Адже досвід є, грубо кажучи, тією валютою завдяки якій людина купує собі мудрість. Завдяки осмисленим і прожитим подіям, вона більш усвідомлено діє і має змогу якісно реалізовувати себе. Життя окремої людини є лише однією граню великого діаманту, життя як такого, універсального. І людина засліплена своєю тонкою граню, не в змозі сприймати світло інших, більш віддалених сторін. Простіше кажучи, вона не в змозі осягнути буття сусіда, а що казати про буття тварини, рослини, дерева і на цьому перелік не обмежується. Що казати про світло всього діаманту.
Тому, важливо для кожного намагатись побачити світ з різних кутів зору, і знайти той серединний шлях, над яким розгорнеться куполом гармонія і цілісність. Книги є одним із допоміжних інструментів в досягненні цієї мети. Вони дають змогу ознайомитись із внутрішніми переживаннями та життєвими уроками інших людей. Вони вбирають весь досвід і погляди їх автора, його особисте чуття світу. Через персонажів розкриваються трагедії і перемоги реальних людей. Читач має змогу поглянути на світ іншими очима і пережити чиюсь біль, щастя, занепад та перемоги.
Нехай книги це одна із сходинок в «читанні» світу, але в неї впевнено може впертись нога того хто йде шляхом пізнання. З часом потрібно прагнути читати безпосередньо людей, заглиблюватись в суть подій і явищ. Взагалі, не спиняти погляд на зовнішніх рамках, а легко битись в унісон із самим серцем буття.
Назар Сильчук
