У липні 1776 року британські війська висадилися на Стейтен-Айленді, маючи близько 34 000 солдатів — величезну силу за мірками того часу. Формально брати Хау отримали також дипломатичні повноваження, однак їхня місія фактично зводилася до вимоги беззастережної капітуляції колоністів.
Тим часом Джордж Вашингтон вже передбачив значення Нью-Йорка та перекинув свою Континентальну армію з Бостона, намагаючись укріпити місто.
Лонг-Айленд: перша катастрофа
Позиції американців були вразливими: їхній фронт був розтягнутий між Іст-Рівером і Гудзоном, що дозволяло британському флоту здійснювати комбіновані атаки.
22 серпня 1776 року Хау висадив війська на Лонг-Айленді. Уже 27 серпня відбулася вирішальна битва, яка завершилася нищівною поразкою американців. Британці продемонстрували класичну маневрову тактику, обійшовши лівий фланг противника.
Втрати американців були значними — близько 1400 осіб. Проте Вашингтон проявив виняткову холоднокровність: у ніч після битви він організував майже неможливу операцію — евакуацію всієї армії через Іст-Рівер під покровом густого туману. Цей маневр врятував Континентальну армію від повного знищення.
Втрата Нью-Йорка і відступ
Після перемоги на Лонг-Айленді британці розгорнули наступ на Мангеттен. 15 вересня вони висадилися на острові, змусивши американців відступити. Хоча вже наступного дня Вашингтон зміг зупинити ворога в битві при Гарлем-Хайтс, це була лише локальна удача.
У жовтні Хау здійснив обхідний маневр через Трогс-Нек і Нью-Рошель, змусивши Вашингтона залишити Нью-Йорк. Кульмінацією став бій біля Вайт-Плейнс 28 жовтня, де американці знову зазнали поразки.
Найбільш болючим ударом стало падіння форту Вашингтон 16 листопада. Британці захопили тисячі полонених і значні запаси. Невдовзі було втрачено й форт Лі. Це означало фактичну втрату Нью-Йорка — стратегічної поразки для колоністів.
Криза і відступ через Нью-Джерсі
Після серії поразок армія Вашингтона опинилася на межі розпаду. Британський генерал Чарльз Корнуолліс розпочав переслідування через Нью-Джерсі. Американці змушені були відступати аж до річки Делавер.
Ситуація виглядала критичною: чисельність армії стрімко зменшувалася, моральний дух падав, а багато солдатів завершували терміни служби.
Перелом: Трентон і Прінстон
У ніч на Різдво 1776 року Вашингтон здійснив один із найвідоміших маневрів в історії. Перетнувши крижану річку Делавер із приблизно 2400 солдатами, він несподівано атакував гессенський гарнізон у Трентоні та взяв близько 1000 полонених.
Ця перемога мала не лише військове, а й психологічне значення — вона повернула віру в успіх революції.
Невдовзі Корнуолліс намагався оточити американців, але Вашингтон знову проявив стратегічну гнучкість: уночі він вислизнув із пастки та 3 січня 1777 року розгромив британські сили в Прінстоні.
Нью-Йорксько-нью-джерсійська кампанія 1776–1777 років була суперечливою. З одного боку, британці досягли значних успіхів: вони захопили Нью-Йорк і завдали американцям серйозних втрат. З іншого боку, їм не вдалося знищити Континентальну армію — головну мету кампанії.
Іван Гудзенко
