Народився на хуторі Убіжище Пирятинського повіту Полтавської губернії, яка тоді перебувала під владою Російської імперії. 2 лютого 1812 року з’явився на світ майбутній поет – прозаїк Євген Павлович Гребінка. Походив із дворянської сім’ї, в якій належно дотримався правил етикету, поведінки.
Його батько Павло Іванович Гребінка – відставний штаб – ротмістр, а матір Надія Іванівна Чайковська займалася вихованням сина. Тому прикладала чимало зусиль для здобуття Євгеном початкової освіти хоча б на дому. У 1825 році батьки віддали Євгена в престижну Ніжинську гімназію вищих наук, в якій навчався шість років.
У хлопця розвивається талант написання віршів. У 1827 році на замовлення самодіяльного театру береться за написання драматичного твору «В чужі санки не сідай» (в малоруському варіанті), тоді ж як в 1829 році – перекладає поему С. Пушкіна «Полтава» на україномовний варіант. Приймає безпосередню участь в рукописних журналах, які видає (сюди увійшли твори Гоголя, Кукольника, Прокоповича, Гребінки). У 1831 році друкується в «Українському альманахі» , беручи псевдонім Гребьонкін. В друк виходить твір Гребьонкіна «Рогдаєв пір».
Служив в армії, отримав звання обер – офіцера, опинився у восьмому резервному Малоросійському полку, направленому на придушення повстання поляків під Пирятином. Проте вийти з оточення не вдалося, зрештою й сама поразка під Варшавою змусила Гребінку залишити військову службу. У 1834 році переїздить в місто Петербург, займає чиновницьку посаду, а через чотири роки у військових училищах займається викладанням російської словесності.
Завдяки його ініціативі з кріпацтва був викуплений Т. Шевченко. Ним здійснюється збір українських творів та клопотання додати їх у «Вітчизняні записки». Йому відмовляють. 27 квітня 1841 року стає укладачем альманаху «Ластівка». Посприяв у видавництві славнозвісного Тарасового «Кобзаря».
У 1842 році Гребінкою була написана повість «Сеня». У 1843 році – із Шевченком відвідують місто Харків, маєток села Мосівка пані Волховської. У 1844 році – одружується на Марії Ростенберг. Від шлюбу народилася дочка, яку назвали Надією (вийшла заміж за Базилевського). У 1845 році відбулося знайомство з Пантелеймоном Кулішем. У 1847 році в Рудцях Лубенського повіту при матеріально-фінансовій підтримці Гребінки було відкрите церковно –парафіяльне училище для дітей.
Останні роки свого життя видав цілу низку прозових творів, близько восьми томів. 3 грудня 1848 року здоров’я Гребінки почало різко погіршуватися через туберкульоз. Захворівши важкою недугою в місті Петербург помер. Перепоховання тіла Євгена Гребінки відбувалося 13 січня 1849 року в Убіжищі, в склепі, де була похована його сім’я.
Богдан Пегас
