Не заперечується безпосередня участь Беди в переписі Аміанітського кодексу. Особливість обителі – рівність духу та невтручання влади у внутрішню її діяльність.
З 680-681 року – в результаті чуми вдалося вижити абату та послушнику, для інших такого шансу не залишилося. Послушник отримав благословення на звершення служби за повним чином. Припускають, що таким послушником міг бути ніхто інший як Беда. Беда прекрасно володів грецькою мовою для знання отців Церкви, що на Заході ставало рідкістю. Виявляє інтерес до ознайомлення з працями не лише патрологічного, а й філософського характеру. Сюди відносяться: блажений Ієронім, блаженний Августин Аврелій, Григорій Великий, Амвросій Медіоланський, Кипріан Карфагенський, Василій Великий, Григорій Богослов, Афанасій Великий та інші.
В дев’ятнадцятирічному віці приймає сан диякона. З 703 року – в тридцятирічному віці стає пресвітером. Духовним наставником Беди був Кеолфрід. Беда мав молитовне споглядання, не прагнув до якихось почестей та посад в місті Нортумбрія. З 720-721 року здійснює візит до Ландісфарну, припускається можлива зустріч з Егбертом – єпископом міста Йорк. Історичні праці Беди стосувалися війн та королівських інтриг.
Будучи хворим, не залишав наукові заняття, диктував переклад на староанглійську мову Євангелія від Івана.
З 735 року – помер в день свята Вознесіння Господнього. У цей період після смерті зафіксовано випадок чудесного зцілення, внаслідок знайдення мощей Беди йшов підготовчий процес до канонізації, За історичними довідками 1020 -1030 року в результаті вторгнення вікінгів, мощі викрали і заховали в каплиці Даремського собору. Беда вшановувався не лише бенедектинцями, а цестеріанцями. З 1889 року папа Лев ХІІ приймає рішення беатифікувати Беду та назвати його «вчителем церкви». З 1978 року його канонізував митрополит Антоній (Блум). Таким чином, згідно православної традиції його вшановують у третю неділю після П’ятидесятниці, католицької – 27 травня, англіканськими і протестантськими церквами – не святим, а авторитетним церковним письменником.
Пегас