Історія релігій, Православ'я        09 Червня 2016        201         Коментування вимкнено

Проповідь у день Вознесіння Господнього

вознесінняПроповідь  у день Вознесіння  Господнього

(Лк.24,49-53)

В  ім‘я  Отця, і Сина, і  Святого Духа!

Слава  Ісусу Христу!

Улюблені  у Христі  брати  і сестри!

Сьогодні  надзвичайна  подія у   священній  історії  Нового  Завіту, в житті  Церкви Христової  та християн   –  свято  Вознесіння  Господнього.  Господь наш  Ісус  Христос  являвся    учням – апостолам  після Свого Воскресіння  сорок  днів,  посилаючи   їм  Божий  мир. Господь  звернувся до них  з такими  словами: « І ось Я посилаю на вас обітницю Мого Отця; а ви позостаньтеся в місті, аж поки зодягнетесь силою з висоти. І Він вивів за місто їх аж до Віфанії; і, знявши руки Свої, поблагословив їх. І сталось, як Він благословляв їх, то зачав відступати від них, і на небо возноситись. А вони поклонились Йому, і повернулись до Єрусалиму з великою радістю. І постійно вони перебували в храмі, прославляючи й хвалячи Бога. Амінь» (Лк. 24, 49).

Апостоли  сумували,  коли  Христос  вознісся на  небо  і сів праворуч  Бога  – Отця.   Вони  розуміли, що вже не побачать  Його  у земному тілесному вигляді.  Так  і для нас  втрата кожної   близької  особи  приносить лише  смуток  на душі, певний неспокій.  Але для  людини, яка  вірить  у Бога   Вознесіння  Христове  стає  радісною  подією, оскільки  самим  Ісусом  Христом  вказується  мета життя  – Царство  Небесне, перебування  з   Його Отцем.   Через  Отця  ми приходимо  до Сина  Божого,  Ісуса  Христа  Який перебуває  вічно з  Ним,  очікуючи  кожного,  хто був  відкуплений  ним  з  гріховного  рабства, щоб  дарувати  радість  вічного життя  з  Його Отцем і  Святим Духом.

Вознесіння  є  величним плодом  Воскресіння Христового,  тієї  правди, згідно  Якої  людство    було   визволене    від гріхів   і йому   відчинилися  двері  до раю, тобто  дорога  у Царство  Небесне  через  прощення  багатьох  наших  гріхів.  Царство Боже,  Яке було колись   зачинене  для нас,  у якому панує   істина, добра  і краса,  зараз  відчинене  і приготовлене  для  людини.  Для  осягнення  Царства Небесного  не потрібне  багатослів’я або ж великі справи. Достатньо  нам  самим  пробачити  один одному  заподіяні  образи,  відкинути сумніви,   пригадати  любов Божу, щоб примиритися  з  Христом.   Господь  насправді  дає нам  Свій   мир  як нагороду  за  щиру  віру  у Нього.  Ми  як  християни  повинні  зрозуміти тільки одне, що  Він  дарував  нам  вічне  життя  разом з  Богом.

У  святі  Вознесіння  ми бачимо  поєднання  небесного із  земним про що  стверджує  блаженний  Августин  „Вознісшись від землі на небо як Бог, і як людина з нашим тілом, Він Богочоловік, тим самим об’явив правду, що і нам людям через Нього відкрилось небо, яке так довго було закрите для нас і зменшилась на кінець відстань між небом і землею”.

Людина  починає  свій  шлях  до Бога  від  свого  серця.  І  нам  стає зрозумілим, що  Господь  вознісся  на небо  не  для того, щоб зовсім  залишити нас,  але  приблизитися  до кожного,  хто приймає  Святі  Тайни.   Як  бачимо  Спаситель  не покидає  ні  апостолів, що проповідують  Його  Євангеліє  язичникам;  ні мучеників у їхніх  стражданнях, які  відчували  Його  допомогу;  перебував  з преподобними, полегшуючи  християнський  подвиг.  Він  і сьогодні  перебуває  з  тими,  хто перебуває у вірі  і любові  до Нього, Отця, Святого Духа та  виконує  заповіді Божі.

Своїм  Вознесінням  показав  небесну  славу,  яку  дав  Йому  ще  перед  пришестям  на  землю  Бог – Отець.  Славу  Отчу  він  явив   людям  через  Своє  навчання,  страсті  і славне  воскресіння  « Як Я славлю Самого Себе, то ніщо Моя слава. Мене прославляє Отець Мій, про Якого ви кажете, що Він Бог ваш» (Ін.8,54).

Тому  Вознесіння  Господнє  ще більше  зміцнило  віру  святих  апостолів  у те, що  Господь  духовно  невидимо перебуває  з ними  під час  звершення  Євхаристії,  у  дарах   Святого Духа.  Зрозуміймо,  що  у  спасінні  людини беруть  участь усі особи  Святої  Трійці.   Справу відкуплення  і спасіння людства   було  звершено  другою  особою Трійці –  Богом – Сином,  тоді  благодатне  освячення   належало  здійснити  Богу – Духу Святому.    Отож,  Вознесіння  є  святом  не настільки  прощальним  з  Христом  у тілі, а   зустріччю  з  Єдиним   Головою Церкви, Який в кожен час, мить  є присутнім  у ній під час  Святих Тайн.  Хоч  він  присутній  і невидимий для  усіх нас,  але  Його відчуває  кожне  християнське серце.

То ж  молімося і  ми,  християни  до  Господа  нашого  Ісуса  Христа  аби  він  посилав нам  дари  Святого  Духа, укріпляв  віру  людей,  подавав  силу Божу  у  повсякденній  нашій  земній   праці.  Любімо  Бога всією  душею, серцем  і розумом  нашим, щоб  Він  перебував  з  нами  по всі дні,  аж до кінця  віку. Амінь.

Слава  Ісусу  Христу!

Богдан Стрикалюк

Коментування закрито

Пошук
Рубрики
Ми у Facebook