Бартелемі Сен-Ілер розпочав свою професійну діяльність у Міністерстві фінансів, де працював з 1825 по 1828 рік. Однак його інтелектуальні амбіції привели його до журналістики, де він швидко зарекомендував себе як талановитий автор і аналітик. У 1838 році він отримав посаду професора античної філософії в престижному Колеж де Франс, що стало початком його академічної кар’єри. Його лекції, присвячені античній філософії, привертали увагу як студентів, так і колег, закріпивши його репутацію як одного з провідних фахівців у цій галузі.
Політична діяльність
Після революції 1848 року Бартелемі Сен-Ілер вступив у політику, був обраним до національної Палати депутатів від округу Сена і Уаз. Однак після державного перевороту 1851 року він відмовився від свого мандату, демонструючи принциповість і неприйняття авторитарних методів правління. Повернувшись до політики в 1869 році, він знову був обраний депутатом і приєднався до поміркованих сил, які протистояли диктаторській політиці Наполеона III. Підтримка Адольфа Тьєра, який став головою виконавчої влади, дозволила Сен-Ілеру зайняти посаду неоплачуваного секретаря Тьєра, а згодом стати довічним сенатором у 1875 році.
У 1880 році Бартелемі Сен-Ілер обійняв посаду віце-президента Сенату, а згодом став міністром закордонних справ у кабінеті прем’єр-міністра Жуля Феррі (1880–1881). На цій посаді він активно працював над зміцненням міжнародних відносин Франції, що було особливо важливо в умовах політичної нестабільності того часу.
Науковий внесок
Окрім політичної діяльності, Бартелемі Сен-Ілер відомий своїми науковими працями в галузях історії, соціології, політичної економії та мовознавства. Одним із найважливіших досягнень вченого став монументальний 35-томний переклад творів Арістотеля, який він виконував з 1833 по 1895 рік. Цей переклад не лише зробив античну філософію доступною для французької аудиторії, але й став фундаментальним внеском у розвиток філософської думки в Європі.
Крім того, Сен-Ілер опублікував переклад творів Марка Аврелія (1876), а також низку досліджень, присвячених східним релігіям. Його праці відрізнялися глибиною аналізу та широким охопленням тематики, що зробило їх важливим джерелом для вивчення історії релігій та філософії.
Іван Гудзенко
