Аугсбурзьке сповідування – це один із важливих документів лютеранства ХVІ століття.

Формування віросповідного документа відбулося в місті Аугсбург (Німеччина). Це була настільки важлива історична подія для всієї лютеранської церкви і німецького суспільства. У 1580 році Аугсбурзьке сповідування увійшло до книги, перебуваючи поряд з Апостольським,  Нікео-Константинопольським та Афанасійвським Символом віри.

Процес укладання документу вимагав певних тонкощів, узгоджень зі сторони імператора Карла V. Та й зрештою з його допомогою могли б бути подолані помилки та розділення у вірі та християнській релігії. А тому імператор вважає за свій  обов’язок назначити дату проведення сейму для розгляду, обміркування та вирішення значущих питань, які в кінцевому результаті приведуть до єдності християнської істини, спільного церковного життя і єдності.

Аугсбурзьке віросповідання

Навесні було запрошено саксонського курфюста Йоагана Постійного, який у свою чергу дав особливе доручення Лютеру, Іоні, Бугенхаухену, Меланхтону, щоб вони підготували документа викладу лютеранської позиції із суперечливими для католиків  питаннями віри. Аугсбурзький сейм тривав з квітня по вересень 1530 року,  а тому Лютера на ньому не було, оскільки у 1521 році папа особисто відлучив його від церковного спілкування, а імператор – поставив поза законом, так Мартін опинився у в’язниці саксонської фортеці Кобург. Заборони щодо ведення переписки не існувало, що давало можливість вільного спілкування Мартіну з Філіпом Меланхтоном, він як ніхто інший прекрасно розумів, що необхідно робити.

З 27 березня – написані так звані «Торгауські артикули», відіслані самому курфюсту.  Потім Меланхтон прийшов до спільної думки по переробці цих артикулів в систематичний виклад віри. Використовуючи Маргбурзькі, Швабахські статті, написав та уклав твір, назвавши «сповіданням». Доопрацьований документ схвалив Лютер і підписав саксонський курфюст разом із шістьма монархами, які представляли Нюрнберг і Ройтлінген.

Прочитаний в червні 1530 року саксонським канцлером Бейєром текст не дуже прийшовся до вподоби Карлу V, котрий з власних міркувань заборонив опубліковувати написане. У квітні 1531 року – Меланхтон здійснює друк тесту з помилками. Саме він вважається автором «Аугсбурзького сповідання», виданого у двомовному варіанті. Твір складається із двадцяти восьми артикулів, що розділені на дві частини: артикули віри та артикули вчення. До перших слід віднести артикули  1 -21: про Бога (1), первородний гріх (2), про Сина Божого (3), про оправдання (4), про проповідницьке служіння (5), про новий послух (6), про Церкву (7), що таке Церква? (8), про Хрещення (9), про Святе Причастя (10), про сповідь (11), про покаяння (12), про вживання таїнств (13), про церковне управління (14), про церковні постанови (15), про політику та світське управління (16), про Друге пришестя Христа для суду (17) свобідну волю (18),  первопричину гріха (19), про віру та добрі справи (20), про поклоніння святим (21), про причастя під двома видами (22), про шлюб священиків (23), про месу (24), про сповідь (25), про розбіжність їжі (26), про чернечі обітниці (27), про владу єпископів (28).

Не менш важливий факт налагодження відносин лютеран з ортодоксальними греками, особливо ж Константинопольським Патріархом через «Аугсбурзьке сповідування». Перша  спроба Меланхтона зазнала невдачі. Ортодокси та патріарх Іосаф ІІ не побачили нічого спільного  з доктриною православ’я, а тому не дали відповіді автору цього твору, вважаючи за потрібне втрату документа. Проте значно пізніше з місією в Константинополь відправився Давид фон Унгнад з лютеранським богословом Герлахом.

Герлах швиденько налагоджує дружні відносини із Зігомалою, що займав важливий пост протонотарія і отримав дозвіл на зустріч з патріархом Єресією ІІ. Справа пішла дуже швидко. Зіголама переписується з професором Тюбінгену Крузієм – науковцем, який зацікавився історією грецької церкви під турецькою експансією. Лютерани активізувались, розіслали «сповідання» Меланхтона в шістьох копіях до різних адресатів: патріарха Єремії, Зігомали, верійського митрополита Севера, Михаїла Кантакузина, остання – грузинської церкви. До того ж, до послана патріарху копія  мала додатковий лист богословів Тюбінгену, в якому повідомлялося, що ніяких нововведень стосовно питань спасіння не буде, так як лютеранами збережена віра, якою навчені ми від апостолів, пророків, святих отців, що є натхненою  Святим Духом, Писанням і сімома Вселенськими соборами.

Патріарх ознайомився з копією, зробивши власні корективи у деяких питаннях доктрини. Закінчення свого лита підтверджує словами, якщо лютерани погоджуються йти за  ортодоксальною доктриною, яка була ним викладена, то тоді самі ортодокси готові будуть їх прийняти у спілкуванні. Послання патріарха доставили вчасно в Німеччину. У 1576 році – лютеранськими богословами Осіандером та Крузієм складене друге послання, адресоване патріарху в 1577 році.  У питанні віри патріарх Єремія був не схиленим, в тім це не стало на шляху перешкодою для подальшої дружби. У 1581 році – Крузій отримує матеріали для написання власної праці життя як основного джерела про життя Греції, народу у  XVI столітті.

У Вітенберзі опублікували переписування між лютеранами і константинопольським патрархом, датоване 1584 роком. Ще до 1584 року поляком – єзуїтом Соколовським були додані коментарі до відповіді Єремії лютеранам, яку він назвав «Судження Східної Церкви з основних доктрин єретиків цього віку ». Книга вийшла в німецько мовному варіанті і стала відомою. Папою Григорієм ХІІІ надіслано вітання про неперевершену відповідь патріарха Єремії схизматикам.

Пегас