Народився 1431 року в північній частині Італії, неподалік від міста Падуя. Усі роки Андреа проводив в містечку Мантуя. Батько Адрея був дроворубом та вправлявся у столярській справі. В одинадцятирічному віці Андрея вступає на навчання в школу живопису. Наставником і вчителем хлопця став місцевий живописець Франческо Скварчоне. Кількість його учнів не перевищувала сто тридцяти осіб. Тих, хто виявляв неабиякий талант в живописі вчитель всиновлював з метою подальшої співпраці з ними. Андреа переймає живописний досвід свого вчителя, захоплюючись античним мистецтвом, давньоримськими скульптурами, наповнюючи власну домашню колекцію.
Сімнадцятирічний хлопець вирішує залишити майстерню по живопису, будучи звільненим від опіки судом, говорив про меншу частину прибутку, яку отримував за валсну працю.
З 1445 року – увійшов у цех живописців Падуї. Був відданий роботі по розписуванню церков та капличок. Йому належить вівтарний розпис у Свято-Софіївській церкві, з 1457 по 1459 – виконує роботу над фрескою «Моління про чашу» у Вероні, у вівтарі Сан-Дзено-Маджорської церкви. З 1455 -1460 років – працює над розписом «Розп’яття». Чутки про видатного живописця дійшли в Мантую до маркіза Людовіко ІІІ. Мантенья призначається правителем в якості придворного живописця.
Усі жителі Мантуї відносилися до живописця з повагою. Мантенья отримував за свою роботу хорошу платню, не відчував ні в чому ніякої потреби. Унікальною роботою цього періоду стала фреска «Весільна палата». Потім була виконана ціла серія робіт: «Діва Марія» (над вівтарем Сан-Дзенської церкви), «Портрет Франческо Гонзагі» (1456-1459 роки), «Портрет Барбари, дочки Людовіко Гонзагі» (1465-1474 роки) та інші. У 1488 році папа Інокеній VIII в особистому проханні звертається до Мантеньї аби той приїхав в Рим для розпису фресок. Поглянувши за вишуканість робіт, папа удостоїв Мантенью лицарського сану. Проте пізніше ці фрески будуть знищені після смерті папи при духовному управлінні Пія VI.
Андреа Мантенья ще раніше був одружений на дочці художника з Венеції Якопо – Ніколізії (шлюб 1453 року). Здійснив неабиякий влив на її брата – Джованні Белліні. Помер видатний живописець в родовому маєтку маркіза Людовіко ІІІ напочатку осені 1506 року в містечку Мантуя.
Надзвичайно цінними є праці виданого живописця Мантеньї «Святий Себастьян», «Мадона із кар’єру», «Страждальний Христос», «Ecce Homo», «Святе сімейство зі святими Анною та Іваном Хрестителем», фреска на стелі у вежі палаццо Дукалє, «Мадонна зі сплячою дитиною», «Парнас», «Мертвий Христос».
Його картини намагають зберегти і передати середньовічну аскетичність, продемонструвавши світу новітній підхід у живописі – оптичну ілюзію.
Пегас
