Філософ вважав першоначалом «безкінечне» (апейрон) – із нього виділяється тепле і холодне, далі – вогняна оболонка Землі і повітря. Текуче повітря прорвало вогняну оболонку і утворило 3 кола: коло зірок, коло сонця і коло місяця.
Анаксимандр вважає Землю за формою схожою на зріз колони. Вона постає нерухомою і займає центр світу (геоцентризм). Тварини та люди вийшли з морського дня, при цьому змінивши форму. Усе, що виникло з апейрону повинно туди й повернутись, тому світ — невічний, однак після його зруйнування, з апейрону виникне новий світ – це безкінечний цикл.
Таким чином формується «Анаксимандрівське питання»: чи розуміти апейрон, як суміш першоматерій, як щось середнє між ними, чи як прообраз ідей-ейдосів Платона.
Анаксімен – учень Анаксимандра, дехто вважає, що він також навчався і у Парменіда. Анаксімен казав, що світила рухаються не над Землею, а навколо неї. Користувався простою іонійською мовою, на відміну від Анаксимандра, який писав мовою міфологічною. До речі обидва ці філософи написали поеми «Про природу» (Пері Фюзіс). Також Анаксімену належить кілька листів до Піфагора: «Про смерть Фалеса», «Про переїзд Піфагора із Самоса в Кротон».
Першоначалом цей філософ обрав повітря, на відміну від апейрону Анаксимандра. Анаксімен вводить ідею розрідження та згущення повітря через яке виникають всі матерії: вода, земля, камені і вогонь. Повітря для Анаксімена – дихання, що обіймає весь світ. По суті повітря – така собі пара, що подібна до пустоти. Земля у Анаксімена – плоский диск, що підтримується повітрям, як і диски світил.
Грецькі філософи надавали Анаксімену більше ваги ніж іншим мілетцям, піфагорійці приймали деякі його думки про світила, та про те, що світ вдихає в себе повітря, або пустоту.
