Підручники по філософії, лекції, семінари, якщо вони тільки
сухо подають хронологію, філософські системи знань, не є
корисними. В більшості випадків їхній вплив веде до вбивства
людської цікавості і формує зневагу до філософії як до нудного,
нав’язливого начального предмета, непотрібного для життя.
В роздумі автор не розглядає філософські системи в короткому огляді, не показує хронологію життя, понять філософів різних країн. Текст не написаний науковою мовою, він не є академічним. Для широкого кола читачів.
Філософія завжди буде актуальною! Звісно ця думка може сприйматися як наївне припущення. Ми не можемо знати, що станеться з людством через тисячу років, з цивілізацією, можливо культура завершиться на цій планеті, але маю надію, що вона продовжиться за межами Землі. Не вдаючись в футурологічні прогнози, перейдемо до нашої епохи.
Двадцять першому столітті філософія необхідна як вода і повітря. Сучасних людей можемо охарактеризувати як розчарованих в релігіях, схильних до показного цинізму, не здатних до фільтрування інформації, яка на них з усіх сторін постійно сиплеться, наче пісок на голову. Індивіди втрачають опору, підлітки і молодь блукають по світу байдужі з натягнутою усмішкою на своєму лиці.
Слова сказані в сторону молодих людей, також можна застосувати до дорослих. В так званому зрілому віці відбувається зворотній процес, чоловіки і жінки перейшовши період повноліття часто обирають собі релігію, психотерапевта, вони не показують байдужості, але насправді приховують розчарування в традиціях. Їхній світогляд стає крихким, фрагментованим, перемішаний з багатьох елементів, які хаотично розкидані, без жодної цілісності.
В епоху автоматизації, комп’ютерної техніки, актуальність філософії здається перебільшеною заявою від автора роздуму. З такою тезою я не можу погодитись. Філософія вчить кожну людину ставити питання, критично сприймати дійсність, впорядковувати свої знанні, приводити весь обсяг поглядів, думок в єдність.
Не слід вважати, що сумніви є негативними в нашому житті, «здоровий сумнів» покращує діяльність розуму. Відсутність віри породжує негативне ставлення до дійсності, віра, яка поєднується з розсудком гармонізує людське існування. Філософія потрібна кожному, звісно я маю на увазі не її важкі форми: трактати Бенедикта Спінози, критики Імануїла Канта, діалектику Георга Гегеля, онтологію Мартіна Гайдеггера, феноменологію Едмунда Гуссерля, а легкі: «Апологія Сократа», деякі діалоги Платона, есеїстичні тексти Камю, Сартра, стоїчна мудрість Епіктета, Сенеки, культурні нариси Ортеги-і-Гассета, деякі психо-філософські праці Ясперса, Фромма, або Франкла та ін.
Кожна людина рано чи пізно питає – Хто я? Для чого тут? Це запитування є першим філософським кроком. Більшість індивідів не сперечаються над так званим вічним питанням, що первинніше – матерія чи ідея (дух, душа). Любить хтось філософію, чи її терпіти не може, або ставиться до неї нейтрально, але будь-яка особа зустрічається протязі свого існування з філософськими запитаннями.
Кожна дівчина, хлопець, чоловік, жінка шукають своє місце в світі, роздумують над власним існуванням. Інколи це банальне скиглення, я не така як всі, чи я не достатньо крутий, чи моя крутість зашкалює, я такий, як інші тощо. Всі вони дають відповідь на питання, що є людина. Філософія як ніщо інше може допомогти їм в цьому, особливо в двадцять першому столітті, коли недовіра до релігії поширюється.
Слід зазначити, що філософія не є панацеєю, вона важлива, але не повинна стати постійною частиною людського буття всіх людей. Її можна порівняти з приправами, без яких страви не такі смачні, не так насичені. В історії культури, з часу свого виникнення філософію покращує життя суспільства. Перші вищі школи, спільноти по інтересах були утворені філософами, пригадаємо: академію Платона, Флорентійську академію, Ліцей Аристотеля, сад Епікура, стоїчну школу.
Розумна людина не повинна відкидати філософію, хоч частково, але вона має бути ознайомлена з ними. Тут я кажу про першоджерела. Слід зазначити, що і видатний фізик Альберт Енштейн, і всесвітньовідомий психолог Карл Юнг, і гуманіст-мислитель Альберт Швейцер, і поет Борис Пастернак, і письменник Жан-Поль Сартр, і драматург Луіджи Піранделло, і автор бестселерів «Ім’я Троянди», «Маяник Фуко» Умберто Еко. Визнали цінність філософії: модель Моніка Белучі, актриса Наталі Портман, сучасний режисер Дарен Аранофскі та ін.
Підручники по філософії, лекції, семінари, якщо вони тільки сухо подають хронологію, філософські системи знань, не є корисними. В більшості випадків їхній вплив веде до вбивства людської цікавості і формує зневагу до філософії як до нудного, нав’язливого начального предмета, непотрібного для життя. Деякі фільми демонструють нам елементи філософії. З найбільш відомих потрібно виділити шедевр Альфреда Хічкока «Шнур» (1948), «Любов і смерть» (1975), «Матрицю» (1999), «Життя Девіда Гейла» (2002), «Фонтан» (2006), «Містер Ніхто» (2009), Хроніка (2012).
Найлегший для сприйняття художній фільм, який підійде навіть для підлітків – це кіно Хроніка (2012), в ньому згадується погляди Платона, Артура Шопенгауера, Фрідріха Ніцше. Для людей, які цікавляться справжнім мистецтвом, наукою, релігією, літературою, світовою культурою, можна порадити роботи режисерів: Терренса Маліка, Андрія Тарковського, Інгмара Бергмана, Жан-Люка Годара, Еріка Ромера, Мікеланджело Антоніоні, Федеріко Фелліні, Віма Вендерса, Джима Джармуша, Стенлі Кубріка, Річарда Лінклейтера, Ларса фон Трієра, Алена Рене, Девіда Фінчера та ін.
Кінематограф не є провідником філософії в маси. З поглядами філософів зустрічаєшся через їхні твори. Наприклад, «Критика чистого розуму» Іммануїла Канта, «Буття і час» Мартіна Гайдеггера, «Наука логіка» Георга Гегеля будуть складними для першого прочитання. Краще обрати «Бесіди» Епіктета, «Листи до Луцилія» Луція Аннея Сенеки, «Апологію Сократа», окремі діалоги Платона, «Промова про людську гудність» Піко делла Мірандоли, «Міркування про метод» Рене Декарта, «Афоризми про мудрість життя» Артура Шопенгауера, «Міф про Сізіфа» Альбера Камю.
Філософія завжди збагачувала світогляд людини, вона узагальнювала її знання, вчила критично мислити, формулювати свої думки в усних промовах, письмових текстах. Крім покращення раціональної сфери свідомості, філософи ніколи не виправдовували лицемірство. Етичне ставлення до людства, відкрито чи приховано присутнє в філософському світогляді. Ніхто з мислителів, творців філософських систем не закликав до вбивства інших індивідів, не навчав погіршувати умови нашого існування в світі.
Актуальність філософії також в тому, що вона не вела до ненависті, вбивств. Перекручення ідей комунізму як царства свободи в Карла Маркса, надлюдини, вищої раси в Фрідріха Ніцше диктаторськими режимами – це не продовження практичної реалізації поглядів філософів, а лише пропаганда масам, для використання їхнього невігластва в власних цілях.
Безсмертні думки філософів дійсно важливі для нашого суспільства. Наприклад, Сократ запитував: «Чоловіче добрий, як афінянин, як громадянин великого міста, прославленого мудрістю й могутністю, чи не соромишся ти турбуватись про гроші, аби мати їх якомога більше, про славу й почесті, а натомість про розум, істину, про душу свою не дбаєш і не стараєшся, щоб була вона якнайкраща?» Епіктет вважав: «Існує тільки одна дорога до щастя — припинити перейматися тим, що не підвладне нашій волі». Рене Декарт сформулював важливий принцип людського існування «Cogito ergo sum» мислю, отже я існую.
Філософія не є сукупністю афоризмів. Вирвані з контексту уривки філософів, які поширюються інтернетом не ведуть до критичного мислення. Вони можуть наштовхнути людину до зацікавлення філософськими поглядами. Справжнє ознайомлення, відбудеться, тільки коли людина візьме в руки, чи знайде електронний варіант першоджерел Платона, Хосе Ортеги-і-Гассета, Еріха Фромма чи Піко делла Мірандолли.
Всі наведені в роздумі приклади свідчать про актуальність філософії. Для сучасних людей інформаційного суспільства, філософія виконує фільтруючу і захисну роль. Вона дозволяє не захлинутися в потоці постійної, нової, перемінливої інформації. Найважливіші завдання перед філософією в світі двадцять першого століття – це навчити людей критично осмислювати всі події, які трапляються в житті кожної особи, зберегти власну неповторність і не втратити совість.
Список літератури, який може зацікавити
- Платон «Апологія Сократа».
- Рене Декарт «Розмірковування про метод».
- Луцій Анней Сенека «Листи до Луцилія».
- Епіктет «Бесіди» «В чому наше благо».
- Марк Аврелій «Наодинці з собою».
- Платон «Евтіфрон».
- Платон «Алківіад 1».
- Платон «Гіппій великий».
- Платон «Філеб» .
10 Платон «Федон».
- Платон «Федр».
- Епікур «Лист до Менекея».
- Арістотель «Нікомахова етика».
- Еріх Фромм «Втеча від свободи».
- Еріх Фромм «Душа людини».
- Еріх Фромм «Мистецтво любити».
- Еріх Фромм «Мати чи бути».
- Альбер Камю «Міф про Сізіфа».
- Монтень «Досліди» (вибирати найцікавіше з трьох томів).
- Йоганн Готліб Фіхте «Лекції про призначення науковця».
- Іммануїл Кант «Критика практичного розуму».
- Йоганн Готліб Фіхте «При призначення людини».
- Хосе Ортега-і-Гассет «Повстання мас».
- Артур Шопенгауер «Афоризми про мудрість життя».
- Жан-Поль Сартр «Екзистенціалізм – це гуманізм».
- Карл Ясперс «Духовна ситуація часу».
- Мартін Бубер «Я і ти».
- Мераб Мамардашвілі «Як я розумію філософію».
- Віктор Франкл «Людина в пошуках смисла».
- Фрідріх Шеллінг «Філософські дослідження про сутність свободи і
пов’язаних з нею предметів».
- Мартін Гайдеггер «Відчуження» (Отрешенность).
Тарас Клок
