Ці слова лунають з телевізора та газет. Описуються у віршах,романах. Вони є принципами демократичного суспільства, християнства та інших релігій. Ними вимірюється здатність індивіда бути»ЛЮДИНОЮ».А хто справді замислювався над їх сутністю. Механізмом дії у самій людині?.
Найкращий варіант — перевірити співчуття на собі.Отже. Кому я здатен співчувати?-В першу чергу іншим людям, потім симпатичним тваринкам і так далі. Чи співчуваю я таргану, коли розчавлюю його? Зовсім ні.
Тому що, я співчуваю комусь тільки тоді, коли ставлю «СЕБЕ» на його місце і тим самим особисто переживаю його страждання. На місце таргана ставити себе огидно. Тому співчуття немає.
Найбільше мій образ як людини, нагадує інша людина. Поставити себе на місце іншої людини, бути «ЛЮДЯНИМ»-найлегше. Особливо сильно відчуваєш горе іншого,коли сам через це пройшов. Для прикладу,я здатен зрозуміти максимально глибоко біль людини із зламаною рукою,бо сам це пережив. А ось болі жінки при родах я не відчував.
Вислів «ОКО ЗА ОКО,ЗУБ ЗА ЗУБ»- можна трактувати як » ВІДЧУЙ ТЕ,ЩО ВІДЧУВ Я».
Людей,які мало співчувають,часто називають егоїстами. Не замислюючись над причиною даної черствості.
А що,коли у мене малий досвід страждань? Коли є багато життєвих ситуацій,які я вважаю дріб язковими і себе в цих ситуаціях не жалію? Страждання інших в даному випадку видаватимуться мені також мізерними, малозначущими.
Тільки людина,що сповнена безмежним жалем до себе. Людина,що бере усе занадто близько до серця,-є найбільш співчутливою.
Принципи «ЛЮДЯНОСТІ»,»ДОБРОЗИЧЛИВОСТІ»,»САМОПОЖЕРТВИ»,»ХРИСТИЯНСТВА»- прийняті людством як константа. Іноді, дивлячись на себе через призму таких шаблонів ,почуваєш себе неповноцінною «ЛЮДИНОЮ», егоїстом, навіть грішником.
Тільки глибоке бачення явищ «СПІВЧУТТЯ та ЛЮДЯНІСТЬ» дозволяє позбутись відчуття «ПРОВИНИ» через їх відсутність у багатьох випадках.
Ігор Хабурський
