У пророцтві Ісайї чітко вказувалося на помазанні Ісуса Христа, що є правдивим Месією, свідченням якого є справи, що творяться ним з волі Бога – Отця «Дух Господній на Мені, бо Він помазав Мене благовіствувати убогим, і послав Мене зціляти смиренних серцем, проповідувати полоненим визволення, сліпим прозріння, відпустити змучених на волю, проповідувати літо Господнє благоприємне» (Лк.4,18-19). Пророк також говорить про паросток від кореня Єссея, батька царя і псалмоспівця Давида, від якого і вийде Вождь Ізраїля – Ісус Христос, Месія.
Пророцтво Міхея вказує на місце народження — місто Віфлиєм не випадково. Майбутній цар Давид народився у Віфлиємі і Ісус Христос також. Той був земний царем, а цей – духовним, перший — пастух, другий – тесля. Варто зазначити, що матір Ісуса – Марія мала царське походження, а її родичка Єлисавета — первосвященицьке так як належала до роду Аарона, брата старозавітного пророка Мойсея. Христос зійшов від Отця на Землю, прийнявши на себе людську природу, щоб у такий спосіб визволити людство від первородного гріха, смерті Адама, даруючи йому спасіння і вічне життя через свою хресну тілесну смерть і духовне воскресіння.
Як людина, Христос відчував емоції: сміх, радість, веселість, скорботу, смуток, страх, але будучи Сином Божим продемонстрував не тільки велич, а й славу Отця Свого через звершення багатьох чудес на Землі для переконання людей у вірі в Нього як істинного Спасителя. Насправді в Ісуса Христа вірили не всі, проте спаслися одиниці з них. Така ж подібна картина твориться сьогодні. На думку Василія Великого мета Сина Божого полягала в тому, щоби привести творіння Боже — людину до першопочаткового стану, втраченого Адамом і Євою раю, піднести людську природу до рівня вищого її розуміння.
Якщо людство не отямиться і не навернеться до Ісуса Христа через віру і покаяння у своїх гріхах, то тоді може настати небезпека реальної духовної катастрофи, кризи у духовно – моральному житті цілого суспільства. Людям не потрібно надіятися на князьків, які їх врятують, тільки на Бога. Христос знає,що потрібно людству аби його вивести із цього психологічного стану – віра, надія, любов, мир з Богом та ближніми.
Богдан Стрикалюк